Як Люба пекла торт "П'яна вишня"

Ахтунг, ахтунг! Увага, Увага! Тиждень тому трапилось диво! Люба спекла торт! Справжнісінький торт з коржем та кремом. І все це я зробила сама, оцими білими ручками з довжелезним манікюром. Останній раз таке диво трапилось приблизно 20 років тому, коли я була в 6 класі, і з допомогою мами спекла торт "Празький". Він у мене трошки розлізся, але був з'їдений вже за один день. Після чого чакра до випікання у мене не розкривалась аж до 26 січня 2019 року.

Я виношувала цю ідею вже місяць, відколи свекруха дала мені заморожені вишні. Чому "П'яна вишня"? Про цей торт я згадала, коли дружина мого дорогого брата приготувала його на Новий рік. І от я відкриваю youtube і вивчаю рецепт. Інгредієнти я купила заздалегідь. В п'ятницю заливаю вишні вином і залишаю їх киснути на ніч в холодильнику. Потім я зрозуміла, що краще було брати коньяк або горілку, бо торт не мав того "алкогольного" смаку. Зрання я встаю, відправляю МЧ пилососити, а сама закочую рукава і приступаю до готування тіста. Спочатку треба збити білки та жовтки. 10 хвилин марудно воджу тим міксером по яйцях, поки не утворюється густа біла піна. Пам'ятаю як в дитинстві я скажено терла ложкою ті жовтки з цукром щоб вийшов гоголь-моголь. А потім не могла його доїсти, бо був надто солодкий. Міксером не швидше. Далі треба з'єднати муку, какао і розпушувач. Ще 3 роки тому я гадки немала, що таке розпушувач. Ех, де мої молоді літа? Скоро я, мабуть, куплю собі фартух.... Велике сито в мене порвалось вже давно і я маю тепер лише маленьке. Далі у масу яєць пересипаю оту муку з какао. То мацьоньке сито не полегшує мені справу. Нарешті все з'єднано і в мене виходить тісто.

Ношусь з мискою по хаті як скажена і демонструю МЧ та котові своє перше тісто. МЧ каже, що я молодець, а кіт кидається мені на ноги. Я гордо вертаюсь на кухню переливати тісто у форму. Я навіть купила пергаментний папір! Правда я не розумію, як квадратним папером застелити круглу форму. Може хто підкаже? Застеляю як умію і виливаю тісто.

В рецепті сказано запікати 35 хвилин. Наша духовка пече як собі хоче, тому треба додати ще кілька хвилин. Вже через 40 хвилин сірничок повідомляє мені, що корж готовий. Оскільки папір я застелила як вміла, то боки коржа вийшли трохи хвилясті. Але то нічо. 

А поки мій торт стигне, ми з МЧ йдемо на невелику фотосесію, яку організувала нам моя дорога сестра. Потім ми її напоїли, нагодували і відправили додому. 

Свою індивідуальну фотосесію отримав і найкращий у світі кіт. Правда він був незадоволений і весь час відвертав свою вредну голову. А тим часом торт вистиг і я можу його розрізати. Ти диви! Їстівний! Акуратно  виколупую серединку, в деяких місцях аж до дір, і відкладаю в бік. Тепер приступаю до готування крему. Їсти крем я можу ложками, навіть без коржів, і в дитинстві завжди облизувала весь посуд який залишався після його приготування. В тому числі і міксер... Масло збиваю зі згущонкою, воно летить у всі боки, але то не проблема - все одно я стіл оближу. Потім додаю вишні і подрібнений корж. Бляха-муха, невже цей торт не будуть їсти горобці??? 

Я просочую коржі рідиною, яка залишилась з вишень. Виявляється таке роблять з бісквітними коржами! Викладаю крем і закриваю кришечкою. Так як шоколадну помадку мені було робити лінь, я помастила торт кремом, який залишився. Мені його трохи не вистачило, але я ж не на конкурс везу той торт. По рецепту торт треба залишити на цілу ніч в холодильнику. Ми з МЧ звісно не витримали і врізали кусочок вже ввечері. Виявляється я вмію пекти смачні торти! 

Зранку ми з МЧ зжерли по великому шматку, а ще частину МЧ відвіз до своїх батьків. Я солодким не ділюсь ні з ким, але, зважаючи на мої теперішні габарити, треба чимось жертвувати. Отака ось історія про торт. Може через місяць спробую спекти ще один... Або ще через 20 років... 




Дата: 26 січня 2019 рік.




Прочитати про мої успіхи та невдачі в кулінарії можна тут.