Ми в Болгарії: місто Балчик та ботанічний сад

Вже ось майже місяць ніяк не можу добратись до свого блогу. То я зайнята написанням статей (на щастя вже не про геморой, а про кросівки), більша частина заробітку від яких йде на оплату комунальних послуг; то блукаю по ринку в пошуках смішних шкарпеток для МЧ; то намагаюсь згодувати коту таблетку від глистів і т.д. За цей місяць я навіть не спробувала експериментувати на кухні, хоча в моїх планах є приготування торта і я навіть купила для цього форму! Але поки що все це в майбутньому. За вікном бушує зима, а я згадую сонячну Болгарію. Ми з МЧ покидаємо мис Каліакру і прямуємо в сторону міста Балчик, де розташований ботанічний сад та палац румунської королеви.

Балчик - одне з найдавніших міст чорноморського узбережжя. Його заснували греки в ІІІ ст. до н.е. і назвали Крунон. Через 100 років назву змінили на Діонісіполіс, на честь бога вина та веселощів. Місто було торговим центром, а свою сучасну назву отримало на честь боярина Валика (або Балика), який був правителем цієї землі в XIV столітті. 

Місто цілих п'ять століть перебувало під владою Османської імперії й лише в 1878 році ввійшло до складу Болгарії. Сьогодні це популярний курорт для сімейного відпочинку. 

Водій буса висаджує нас майже одразу на набережній і поки основна частина групи йде їсти, ми вирішуємо прогулятись.  Набережна дуже світла і чиста. Людей майже немає. Демонструю фото МЧ, бо він вийшов набагато краще за мене. 

Збоку стоять будиночки, які ми спершу вважали за маленькі готелі. Але це виявляється квартири на продаж. Андрій одразу захотів записати номера телефонів, але я його схаменула. Хоча думаю, що така квартира на березі моря не набагато дорожча за квартиру на окраїні Тернополя. 

Великих пляжів в Балчику я не бачила. Є маленький, але він платний. Хто хоче халяви, засмагає на каменюках або пірсах. Море дуже чисте, прекрасні краєвиди. А ще сильний вітер, який розвіває моє волосся разом з платтям.

Заходимо в магазин, щоб купити щось попоїсти. На цілу набережну два нещасних магазини. До речі, тут поширені сувенірні чашки з різними диктаторами, як от Сталін, Путін, Лукашенко чи Ленін. Якби я й купила таку чашку, то тільки заради того щоб розбити об чиюсь ватну голову.

Вертаємось назад до групи. Народ ще їсть, проходимо трохи далі, тут більше сувенірних магазинів, яхти і отакий ось цікавий пам'ятник. Якщо не помиляюсь, це літописець Нестор. 

Майже вся група чекає біля буса, але одна пара ще доїдає. На мою думку, насолоджуватись болгарською кухнею краще в спокійному середовищі, аніж отак квапливо. Поки чекаємо, наш гід розповідає про життя в Болгарії. Вона вчителька в школі, її зарплата 800 левів. Приблизно 150 левів вона віддає за комунальні послуги. Як я помітила скупитись на тиждень в супермаркеті можна левів за 70-80. Але це курортна зона, тому тут звісно дорожче. Нашу цікаву розмову перериває захекана пара і ми вирушаємо в ботанічний сад. Дорога до входу пролягає повз сувенірні магазини. Щоб зайти до саду потрібно заплатити 7 левів, додатково оплачується вхід в палац - 5 левів. Вартість квитків була вже включена в нашу екскурсію. одразу при вході нас зустрічає маленька капличка. Їх у саду кілька.

Історія саду починається у 1921 році, коли тут зробили резиденцію для румунської королеви Марії. Це було її улюблене місце і сюди часто навідувались відомі європейські аристократи, художники, музиканти. Свою резиденцію сама королева називала "Самотнє гніздо".

Марія була дружиною румунського короля Фердинанда І, а до того британською принцесою. Вона - внучка королеви Вікторії та московського царя Александра ІІ. Дизайном парку займався швейцарський садівник Жюль Жані. Він зумів об'єднати тут символи християнства та мусульманства.

Висаджувались рідкісні рослини, є безліч місточків, ставків та алей. Навіть невеликий водоспад. А  в 1955 році академік Дакі Йорданов заснував тут Університетський ботанічний сад. Цікаво, що сад має офіційний статус рятівного центру.

Вже з самого початку відкривається чудовий вигляд на клумби. Ми тікаємо від екскурсовода, щоб в тиші і без юрби людей насолодитись цією красою. Ну і звісно наробити купу фото.

Загалом, цей парк будувався як аналог критського лабіринту. Тут безліч закручених стежок та алей. На жаль троянди вже відцвіли, але і без них було на що глянути.

Ми знову тікаємо від  групи і йдемо оглядати другу по величині колекцію кактусів у світі. Колекція розділена - частина знаходиться ззовні, інша - в оранжереї.

Окрім кактусів тут представлені і інші тропічні рослини. Нараховується майже 2600 тисяч видів кактусів, від найменших до найбільших.

Для зручності в оранжереї є лавочки, а для красивих фото - місток та маленькі ставки.

На жаль, довго любуватись цієї красою важко - стоїть неймовірна спека. Щоб освіжитись та подихати свіжим повітрям, з іншої сторони оранжереї є отака ось невелика площадка з чудовим краєвидом на море. 

 А це маленькі кактусенятка.  

Гігантське алое.

Ми виходимо назовні й оглядаємо ще одну алею кактусів.

Сад прикрашений гігантськими горщиками...

... струмками і алеями. 

Не останню роль відіграє його розташування - на березі моря. Не дивно, що королева Марія так любила це місце.

Але заблудитись тут легко. В пошуках жіночої кімнати ми з МЧ забрідаємо до однієї з винарень. Я звісно пру як танк і не чую нічого навколо. Лише оклик МЧ зупиняє мене і повертає назад. Туалет не там... Боячись заблудитись, ми вирішуємо повернутись до нашої групи. Але про це іншим разом. Продовження буде... 

Буду вдячна за лайки та коментарі.

Дата: 7 вересня 2018 року

Про наші пригоди в Болгарії читаємо тут