Як Люба робила лазанью

Майже три роки я чекала на знамениту лазанью, приготовлену тендітними руками коліжаночки-американочки. Нарешті минулого червня ми змогли її покуштувати та відчути цей неперевершений смак. Мій чоловік чекав на лазанью, приготовлену мною, до сьогоднішнього дня - 25 грудня. Що спонукало мене взятися до цієї справи, досі не розумію. Можливо те, що я не бачила МЧ вже декілька тижнів і вирішила його побалувати, а можливо через листи для лазаньї, які лежали в тумбочці вже ось півроку, і я боялась, що вони зацвітуть. Це залишиться загадкою...

Поки що сира лазанья

МЧ пішов в похід по фарш, кіт заникався в кладовці (тільки вуха стирчать), а я приступаю до приготування соусу Бешамель. Ніколи не могла подумати, що буду готувати щось з подібною назвою... Звісно, перед тим я переглянула купу відео на youtube. Той соус кожен готує, як собі хоче, тому я вирішила не заморочуватись і вибрала найпростіший варіант. Розтоплюю масло і додаю муку - виходить кашка. Тепер треба влити молоко. Так як у мене з грамами та мілілітрами стосунки не складаються, я все роблю на око. Виливаю пів-пачки молока і мішаю. Мішаю, мішаю. Соус гусне. Розумію, що молока замало, але вже ніц не зробиш. Але на диво, соус вийшов без грудочок і добрий. Сиплю сіль, перець, мускатний горіх (який купив МЧ, бо в нас таке не водиться). Бешамель готовий. 

Соус Бешамель

Рецепт самої лазаньї дала мені коліжаночка-американочка. Як я вичитала, для лазаньї ще потрібен соус Болоньєзе, але мені і Бешамелю хватить з головою. Тому до фаршу я просто даю томатний соус і най ся діє Божа воля.
Поки я чаклую над фаршем, МЧ випробовує свої інженерні вміння на листах лазаньї та формі для випікання. Не треба закінчувати Політєх, щоб зрозуміти, що листи треба ламати, бо вони не влазяться. Я чула, що їх ще треба попередньо відварювати, але як казала одна прибиральниця на моїй колишній роботі: "Я манала".
Тепер головне - файно то всьо поскладати. Хм. Походу фаршу тоже мало. Ну нічо. Листи, фарш, сир, соус. Той триклятущий Бешамель занадто густий і прилипає до сиру. Холєра ясна. МЧ допомагає мені длубати ту лазанью. На останньому шарі лазаньї розуміємо, шо фаршу достатньо і висипаємо його увесь. Ото два дурбелики... Дзвонить коліжночка з Одеси і, у відповідь на мої жалі, видає геніальну фразу: "Та лазанья є такою нестабільною". Поки я з нею тринджу, МЧ добиває останній шар і намагається то всьо файно розмастити. Треба певно його на майстер-шеф віддати. Він природжений кулінар!
Лазанья готова. Тепер вона їде в духовку на півтора години. Книжка пише, що треба на 45 хвилин, але це не стосується нас і нашої духовки. 

 Лазанья готується до відправлення в духовку

Поки лазанья печеться, у нас панує сімейна ідилія. Кіт спить на ліжку... 

Найкращий у світі кіт

... я читаю книжку (до речі, всім раджу нашого українського письменника - Макса Кідрука!), а МЧ завис у стрічці новин Facebook. 
Через півтора години ми йдемо перевіряти сьогоднішню нашу вечерю. Як сказав МЧ : "Що наваримо, те і будемо їсти". Але наварили ми навіть дуже смачно! Деякі листи тіста по боках трохи не допеклися, але то нічо. Ми ними пригостили горобців. 

Готова!

"Садитесь жрать, пожалуйста". МЧ так наївся, що навіть цілих чотири години не ходив на кухню робити собі канапку з ковбасою. Ех, не бути йому вегетаріанцем...

P.S. Сьогодні на занятті з стретчингу (я нарешті переборола свою лінь!) зайшла мова за здорову їжу, всякі чіпси з льону, омега-кислоти та іншу чортівню. Я уважно все це слухала і мріяла про лазанью, яка чекає мене в холодильнику, та великий кусок шоколадки на десерт. Дивно, що я і МЧ з таким харчуванням ще не перетворились на малих круглих колобків. Завтра певно піду куплю броколі...

Кінець.

Дата: 25 грудня 2017 рік.

Тут читаємо про мої інші кулінарні успіхи (або провали).