Мрії здійснюються! Я і Париж.

Сьогодні другий день перебування в Парижі. Підйом о 6.30. і вперед на сніданок. Звісно, що українці не в змозі нічого НЕ вкрасти з французького хостелу.... Наша група винесла, мабуть, звідти декілька тонн їжі....І відразу ж до церкви на сповідь. Там нас чекають о 9.00. Українська церква, а точніше Собор Святого Володимира Великого (Eglise Ukrainienne Saint-Vladimir-le-Grand) розташовується за адресою 186 Boulevard Saint-Germain (Бульвар Сен-Жермен). Цю церкву було надано у 1943 році греко-католицькій місії, яку заснували в 1937 році.

 Щонеділі участь у богослужіннях беруть близько 250-300 чоловік. По великих святах - близько тисячі. Це переважно трудові мігранти.
Ось так церква облаштована всередині. 

А біля церкви - сквер імені Тараса Григоровича Шевченка. Це досить приємна несподіванка.

Після служби наш шлях пролягає у метро. Білет на цілий день вартує 6,40 євро (це у 2012 році). Ми сідаємо на 4 лінію - метро Монпарнас. Напрям Порт де Орлеанс. Монпарнас (фр. Montparnasse) дослівно перекладається як "гора Парнас". Це район на півдні Парижа, на лівому березі Сени. На початку ХХ століття тут збиралась вся творча інтелігенція. Як казав поет Макс Жакоб, він приїхав на Монпаранс "аби тут грішити". А от у нашої групи трохи інша ціль. Ми приїхали сюди щоб відвідати оглядовий майданчик  вежі Монпаранс (фр. Tour Maine-Montparnasse). Її висота - 210 метрів. Цей хмарочос було відкрито у 1973 році. У 2008 році вежу було визнано другою найпотворнішою будівлею у світі. 

Може вона й потворна, але краєвид звідти відкривається просто чудовий. На дах будівлі нас доставляє швидкісний ліфт. Декілька секунд і ми вже на верху. При посадці у ліфт радять відкривати рот, щоб вуха не позакладало. Вхідний білет на майданчик коштує 13 євро, для дітей - 6 євро. 

А то наша група відпочиває...

Пора вниз... Наступна зупинка - церква Сакре-Кер (фр. Basilique du Sacré Cœur) буквально базиліка Серця Христового. Цей храм був споруджений між 1876 та 1910 рр. на пагорбі Монмартр - найвищій точці міста. Поруч квартал Барбес - найпроблемніший квартал Парижа. Отець Олександр відраз ж попередив, що тут небезпечно і відриватись від групи вкрай необачно. Разом з сувенірами тут тобі можуть продати і марихуану, і вогнепальну зброю. Неважко здогадатись, що районом керують араби та негри. Хоча дехто з групи ризикнув пробігти декілька метрів вбік і подивитись на відоме кабаре "Мулен Руж". На вершину Монмартра, ведуть широкі багатоярусні сходи. 
 

Також туди можна добратись фунікулером. Я пішла сходами. Задихана, але щаслива я на верху. Туристів, як тих тарганів.

     
У церкві іде відправа. Вперше в житті я побачила чорношкірого католицького священника. Всередині храм дуууже похмурий. 

Помолились і на вихід. З пагорба відкривається чудовий вид.  А вітер який чудовий!

Наша група знову в купці і чалапає на метро. Попереду - Нотр Дам де Парі (фр. Notre Dame de Paris)! Розповідати його історію не буду. Інформації про нього безліч. Скажу про свої особисті враження. Собор звісно вражає своєю красою. Але я думала, що він дещо вищий. І кілометрова черга також псує враження.... Щоб туди потрапити, ми відстояли близько 30-40 хвилин...

Бачите, яка черга???!!!!

 Собор всередині дуже темний. І досить важко все детально роздивитись, бо юрба людей не дає постояти на одному місці. Особисто мені хотілось опинитись на свіжому повітрі, подалі від божевільних туристів.

 На цьому і закінчується перша частина моєї розповіді. Після відвідин Собору, я у парі ще з однією дівчинкою тікаю від групи і сідаю на великий червоний автобус, який буде возити нас по місту. Але це вже зовсім інша історія...

Дата: 16.07-30.07. 2012

Тут читаємо продовження розповіді про неймовірне паломництво "Ченстохова-Люрд-Монсеррат".