Сади Версалю та вечір біля Ейфелевої вежі.

січня 19, 2016

Сади Версалю та вечір біля Ейфелевої вежі.

Це знову я! Продовжую свою оповідку про пригоди у Франції. У попередньому пості я розповіла про екскурсію Версальським палацом. От виходжу я з нього і перед моїми ясними очима розкинулись сади Версалю. Я одна, як палець. Свою групу і сестру загубила десь у юрбі китайців (або японців о_О) вже давно. Тому насолоджуюсь цією красою у гордій самотності.

Сади займають площу 815 гектарів. Станом на 2010 рік тут зростає 350 тис. дерев. Туристи переважно відвідують лише невеличку частинку всього комплексу.

Топаю я топаю ...

... і тут переді мною відкривається чудовий вид на Королівську оранжерею.

Вона була побудована у 1684-1686 рр. за проектом архітектора Жюля Ардуен-Мансара.

Більшість із цих дерев - цитрусові. Взимку їх укривають у діжках. А в період з травня по жовтень виставляють в партері перед оранжереєю.

Під час Паризької комуни 1871 року оранжерею перетворили на в'язницю. Але так як знадобилось місце для цитрусових дерев - оранжерею звільнили.

Вид палацу зі сторони садів.

Стою спиною до палацу і рушаю вперед.

Переді мною Басейн Латони. Він розташований внизу від Водяного партеру. Статуї, які прикрашають басейн, навіяні грецьким міфом. Та, в принципі, тут практично все навіяно грецькими міфами...

Між басейном Латони та палацом лежить палацова тераса, яку і називають Водяним партером.

Версальський палац має обмежені водні ресурси, тому в повну міць фонтани вмикають під час вражаючих шоу, які відбуваються у вихідні дні в літні місяці.

На жаль вже немає багато часу, щоб залазити у хащі парку (а так хотілося...), тому востаннє милуюсь красою палацу...

... і човгаю на вихід. Там має чекати моя група. Але групи нема. Є лише одна дівчина, яка вирішує витягнути мене на шопінг. Ми проходимо повз пам'ятник Людовіку і чимчикуємо вглиб Парижа шукати лахи.

І ми їх знайшли! Я купила собі досить симпатичне платтячко. Ми також ще надибали базар(!), де торгували араби. Але часу там лазити вже не було і ми повертаємось до Версалю. По дорозі я купила у негра в'язку брелків-ейфельок. Він хотів за 1 штучку - 1 євро. Але я вторгувала за 1 євро - 7 штук. От така я молодець! І це практично без знання мови! Хоча потім отець Олександр повідомив мені, що я продешевила.... Бо він вторгував 13 штук за 1 євро... Ну от і все... Ми знайшли свою групу, сіли в автобус і поїхали в готель. Номер у нас був з видом на цвинтар... Але нічого. Трошки відпочили і вперед на метро. Отець Олександр веде нас до Ейфелевої вежі. Ура! Ура! Ура!

21.00. Група вилазить з метро. Хочеться сказати, що метро у Парижі таке заплутане, як лабіринт Мінотавра. Без 100 грам не розберешся.

А ось показався вершечок вежі.

Ще декілька кроків... АААА. Ось і вона! У всій своїй красі.

Біля вежі сидить кролик. А біля нього лежить чашечка, куди туристи кидають копійки. Цікаво для чого це?

Отець Олександр дає нам півгодини на фотографування. Ми виходимо на Марсове поле. Тут, просто на траві, сидять парижани та туристи. Відпочивають, спілкуються та п'ють вино. Вино бажано приносити з собою. Хоча можна його купити і тут, на місці, у людей з підозрілою зовнішністю. Але це для екстремалів.

То я. Щаслива, як слон.