Я і Сметана на даху Варшавської бібліотеки.
Знову і знову я повертаюсь в минуле, щоб наново відчути та пережити чудові миті з Оксаною Сметаною в Варшаві. Надіюсь, що колись ми повернемось сюди ще раз, вже зі своїми мужчинами.
Після невеличкого відпочинку біля пам'ятника голому хлопу, ми вирушили на пошуки Ботанічного саду, який знаходиться на даху Варшавської бібліотеки. По дорозі до Королівського замку нам зустрічається безліч цікавих пам'яток та місць. Варшава дійсно неповторна.
Пам'ятник жертвам Катинського розстрілу. Якщо хто не знаю, нагадаю. У 1940 році поблизу села Катинь були розстріляні польські військовополонені органами НКВС. Звісно, що Росія заперечувала цей військовий злочин і скидала всю провину на німців. Навіть сьогодні деякі російські науковці заперечують причетність радянської Росії до страти польських офіцерів.
Але повертаємось до хорошого. Ми знаходимось біля Королівського замку. Біля мосту потрібно спуститись вниз по сходах і 15 хвилин чалапати вперед. Сметана має можливість попрактикуватись у знанні польської мови і запитати дорогу.
А ось і вона. Бібліотека Варшавського університету. Вона була заснована ще у 1816 році, але ця нова будівля з'явилась в 1999 році. Будували бібліотеку 4 роки. Вона має 4 поверхи, а на даху облаштований ботанічний сад, куди ми зараз і збираємось. Ми виходимо до західного фасаду бібліотеки, де знаходяться вісім плит з надписами на санскриті, на івриті, на арабській, грецькій, давньоруській та давньопольській мовах. Є плита з нотами та математичними формулами.
Вхід у ботанічний сад безкоштовний. Сад був спроектований дизайнером Іреною Бажевською і відкритий у 2002 році. Зелень прикрашає усі виступи, вентиляцію та решітки бібліотеки.
Цей сад займає площу в 1,5 га і є одним з найкрасивіших садів на даху в Європі. Це ідеальне місце для сімейного відпочинку та пікніків. Ось така невеличка реклама.
Людей практично немає, працівники пробігають раз в півгодини. Замучені, сідаємо ми на кріселко і з'їдаємо по шоколадному батончику.
Сад складається з верхнього і нижнього саду. Ми поки що лазимо по верхньому. Я дупля не ріжу в рослинах, тому детально розповісти, що і де посаджено не можу. Гугл вам на допомогу.
Вся територія саду засаджена рідкісними рослинами та ідеально рівними газонами. Оце б я тут завалилась, щоб почитати книжку.
Сад має такий собі модерний стиль. А ще звідси відкривається чудовий вид на місто та Віслу. Ну і на всілякі ошатні будиночки.
Блукати затишними стежками можна безкінечно. А ще тут можна спостерігати, як вчаться студенти та працюють працівники бібліотеки.
Фотографія розміщена без дозволу Сметани. Але її білобрису голову видно дуже добре :)
А тепер ми опускаємось на нижній рівень. Сад вже має вигляд більш звичний для українського ока. Хоча ні. Тут все дуже чисто, рослини доглянуті, немає пивних пляшок та недопалків.
Вийшло сонечко і ми з насолодою прогулюємось акуратними стежинками. А ще тут є ставок, в якому плавають рибки!
А це ваша вірна раба зав'язує шнурівки на кедах. Як же я їх НЕ любила ті кеди! Але це було моє єдине зручне взуття. У 2013 році я носила взуття з каблуком не меншим ніж 10 сантиметрів. Зараз я вже стала трохи розумніша...
Ми з Сметаною потомились і сидимо на лавці, милуючись такою красивою незрозумілою штукенцією.
Попереду нас ще чекає довга дорога до готелю. Але потрібно було ще зайти на вокзал за речами. Ми взяли курс на Палац культури і науки, який видно практично з кожного місця. По дорозі я вже не бачила нічого. Хотілося їсти і спати. Це єдине фото на яке ми спромоглися.
За годину ми вже були в готелі.Ось така виглядала наша кімнатка (вибачайте за розгардіяш).
Вид з вікна на хмарочос.
Я думала, що вже не зможу нікуди піти. Але після душу та обіду, готель вже не здавався раєм на землі. І ми пішли на закупи. Майже п'ять годин випало в мене з пам'яті. Пам'ятаю лише величезний торговий центр, ескалатори і купу магазинів. Я Люба і я шопоголік. Розтративши купу грошей на лахи, туфлі та сумки, повертаємось в готель. Зайшли в Бедронку прикупити їсти. А двом дівчатам скільки треба. Фрукти, печиво, десерт. І пивоооо.
Наїлись, випили то пиво, подуріли...
... та й полягали спати. Попереду ще два дні.
Після невеличкого відпочинку біля пам'ятника голому хлопу, ми вирушили на пошуки Ботанічного саду, який знаходиться на даху Варшавської бібліотеки. По дорозі до Королівського замку нам зустрічається безліч цікавих пам'яток та місць. Варшава дійсно неповторна.
Пам'ятник жертвам Катинського розстрілу. Якщо хто не знаю, нагадаю. У 1940 році поблизу села Катинь були розстріляні польські військовополонені органами НКВС. Звісно, що Росія заперечувала цей військовий злочин і скидала всю провину на німців. Навіть сьогодні деякі російські науковці заперечують причетність радянської Росії до страти польських офіцерів.
Але повертаємось до хорошого. Ми знаходимось біля Королівського замку. Біля мосту потрібно спуститись вниз по сходах і 15 хвилин чалапати вперед. Сметана має можливість попрактикуватись у знанні польської мови і запитати дорогу.
А ось і вона. Бібліотека Варшавського університету. Вона була заснована ще у 1816 році, але ця нова будівля з'явилась в 1999 році. Будували бібліотеку 4 роки. Вона має 4 поверхи, а на даху облаштований ботанічний сад, куди ми зараз і збираємось. Ми виходимо до західного фасаду бібліотеки, де знаходяться вісім плит з надписами на санскриті, на івриті, на арабській, грецькій, давньоруській та давньопольській мовах. Є плита з нотами та математичними формулами.
Вхід у ботанічний сад безкоштовний. Сад був спроектований дизайнером Іреною Бажевською і відкритий у 2002 році. Зелень прикрашає усі виступи, вентиляцію та решітки бібліотеки.
Цей сад займає площу в 1,5 га і є одним з найкрасивіших садів на даху в Європі. Це ідеальне місце для сімейного відпочинку та пікніків. Ось така невеличка реклама.
Людей практично немає, працівники пробігають раз в півгодини. Замучені, сідаємо ми на кріселко і з'їдаємо по шоколадному батончику.
Сад складається з верхнього і нижнього саду. Ми поки що лазимо по верхньому. Я дупля не ріжу в рослинах, тому детально розповісти, що і де посаджено не можу. Гугл вам на допомогу.
Вся територія саду засаджена рідкісними рослинами та ідеально рівними газонами. Оце б я тут завалилась, щоб почитати книжку.
Сад має такий собі модерний стиль. А ще звідси відкривається чудовий вид на місто та Віслу. Ну і на всілякі ошатні будиночки.
Блукати затишними стежками можна безкінечно. А ще тут можна спостерігати, як вчаться студенти та працюють працівники бібліотеки.
Фотографія розміщена без дозволу Сметани. Але її білобрису голову видно дуже добре :)
А тепер ми опускаємось на нижній рівень. Сад вже має вигляд більш звичний для українського ока. Хоча ні. Тут все дуже чисто, рослини доглянуті, немає пивних пляшок та недопалків.
Вийшло сонечко і ми з насолодою прогулюємось акуратними стежинками. А ще тут є ставок, в якому плавають рибки!
А це ваша вірна раба зав'язує шнурівки на кедах. Як же я їх НЕ любила ті кеди! Але це було моє єдине зручне взуття. У 2013 році я носила взуття з каблуком не меншим ніж 10 сантиметрів. Зараз я вже стала трохи розумніша...
Ми з Сметаною потомились і сидимо на лавці, милуючись такою красивою незрозумілою штукенцією.
Попереду нас ще чекає довга дорога до готелю. Але потрібно було ще зайти на вокзал за речами. Ми взяли курс на Палац культури і науки, який видно практично з кожного місця. По дорозі я вже не бачила нічого. Хотілося їсти і спати. Це єдине фото на яке ми спромоглися.
За годину ми вже були в готелі.Ось така виглядала наша кімнатка (вибачайте за розгардіяш).
Вид з вікна на хмарочос.
Я думала, що вже не зможу нікуди піти. Але після душу та обіду, готель вже не здавався раєм на землі. І ми пішли на закупи. Майже п'ять годин випало в мене з пам'яті. Пам'ятаю лише величезний торговий центр, ескалатори і купу магазинів. Я Люба і я шопоголік. Розтративши купу грошей на лахи, туфлі та сумки, повертаємось в готель. Зайшли в Бедронку прикупити їсти. А двом дівчатам скільки треба. Фрукти, печиво, десерт. І пивоооо.
Наїлись, випили то пиво, подуріли...
... та й полягали спати. Попереду ще два дні.
Дата: 30.08-02.09. 2013 р.
Тут читаємо про інші пригоди Люби та Оксани Сметани у Варшаві
Коментарі
Дописати коментар