На закупи в Жешув.
Одного чудового дня ми з подругою вирішили з'їздити в Польщу. Прокатати візи, подивитися місто та купити собі щось гарне. Так як в силу певних обставин, на ніч ми залишитись не могли - вирішили їхати перевізником туди і назад. Обрали ми Жешув. По фотографіях - симпатичне місто. Але не судилось нам його побачити...
Виїхали о 1 ночі...
Сіли біля водія. Водій був балакучий і в його планах було не дати нам поспати... А ще він курив в бусі, курив на заправках, курив на кожній зупинці. А зупинок було ой-як багато!
08.00. Жешув. Перший супермаркет. Година часу на закупи. Поки наші навіжені українці бігають з візочками і скуповують все, що бачать - ми з подругою статечно походжаємо з руками в кишенях. Ну і міряємо капелюшки.
Година часу пройшла. Ми чемно сидимо в бусі і чекаємо інших. Півтора години... Приходять навіжені бабульки з купою клунків. Злотий тоді вже по 5 грн... Українці бідують...
І знову супермаркет. Знову година часу... Питаю водія чи зможемо ми подивитись місто. Водій ствердно киває. Наступний супермаркет - "Галерея" в центрі міста. Там буде більше часу... Аж дві з половиною години! Я похнюпила носа і зрозуміла, що "oglądać miasto" ми не встигнемо. На щастя в "Галереї" була купа бутіків відомих брендів і т.д. Хоч якась розрада. Але, як виявилось, двох годин було замало. Шопоголізм не лікується. На цей раз МИ прийшли останніми) Бабульки їхали явно не за лахами.
Повернення додому. По дорозі ще один супермаркет і два маленьких магазини. Народ тратить останні злоті.
На кордоні кілометрова черга в якій ми вистояли ще 2 години. Перетнувши кордон, водій починає засинати. Курить кожних 5 хвилин і зупиняється кожних півгодини. Бабульки ззаду заставляють нас розмовляти з ним, щоб той не заснув. Але це не допомагає.. І він виїжджає на зустрічну смугу. Після такого, я вже сама спати не могла і до кінця поїздки в мене очі були, як цибулі. На щастя, доїхали в рідний Тернопіль без пригод.
Після цієї "чарівної" поїздки я дійшла висновку, що якщо вже їхати на екскурсію - то з ночівлею... Перевізники влаштують екскурсію лише по супермаркетах...
Виїхали о 1 ночі...
Сіли біля водія. Водій був балакучий і в його планах було не дати нам поспати... А ще він курив в бусі, курив на заправках, курив на кожній зупинці. А зупинок було ой-як багато!
Година часу пройшла. Ми чемно сидимо в бусі і чекаємо інших. Півтора години... Приходять навіжені бабульки з купою клунків. Злотий тоді вже по 5 грн... Українці бідують...
І знову супермаркет. Знову година часу... Питаю водія чи зможемо ми подивитись місто. Водій ствердно киває. Наступний супермаркет - "Галерея" в центрі міста. Там буде більше часу... Аж дві з половиною години! Я похнюпила носа і зрозуміла, що "oglądać miasto" ми не встигнемо. На щастя в "Галереї" була купа бутіків відомих брендів і т.д. Хоч якась розрада. Але, як виявилось, двох годин було замало. Шопоголізм не лікується. На цей раз МИ прийшли останніми) Бабульки їхали явно не за лахами.
На кордоні кілометрова черга в якій ми вистояли ще 2 години. Перетнувши кордон, водій починає засинати. Курить кожних 5 хвилин і зупиняється кожних півгодини. Бабульки ззаду заставляють нас розмовляти з ним, щоб той не заснув. Але це не допомагає.. І він виїжджає на зустрічну смугу. Після такого, я вже сама спати не могла і до кінця поїздки в мене очі були, як цибулі. На щастя, доїхали в рідний Тернопіль без пригод.
Після цієї "чарівної" поїздки я дійшла висновку, що якщо вже їхати на екскурсію - то з ночівлею... Перевізники влаштують екскурсію лише по супермаркетах...
Коментарі
Дописати коментар