"Іда". Арт-хаус, який можна зрозуміти.

Я обожнюю арт-хаус.... Люблю ці дивні та непередбачувані фільми... От інколи дивишся дві години фільм, а потім ще дві години думаєш: "Що це було?"! Потім шукаєш допомоги залу в гуглі... І тішишся, що ти не одна така дурна, яка ніц не доганяє. Але є мудрі люди, які розтовкмачуть тобі то кіно до подробиць. 

Пошук хорошого фільму перетворився на справжній ритуал. Рейтинг, рецензії, нагороди... Плюс налаштування на фільм та приготування чаю та канапок. Цей процес, переважно, займає більше часу ніж перегляд самого фільму... Хоча інколи мені щастить.. І  я вкладаюсь хвилин в 20. 

Останнім фільмом, з яким мені пощастило, був польський шедевр "Іда". Історія молоденької послушниці, яка перед постригом відвідує свою єдину родичку. І взнає, що вона єврейка. Потім іде пошук могили батьків та брата, які загинула під-час війни. Під час цієї поїздки тітка-алкоголічка намагається настановити Іду на "шлях істинний". Випивка, цигарки та секс з незнайомими чоловіками - ось це справжнє життя! 

Ця поїздка змінює життя обох. Іда таки вдягає сукню та туфлі на підборах. Вона пробує на смак алкоголь та чоловіка. І перед нею стоїть вибір... Обрати будні з купою дітей та чоловіком чи будні з Богом в монастирі...