Маленький Версаль, музей війська польського та пошуки варшавського зоопарку.
Після прогулянки по Лазєнковському парку, ми вирушили до Палацу Вілянув або, як його ще називають - "маленький Версаль". Це кінцева зупинка автобусів 116 та 180. Хвилин 20 і ми на місці. Переходимо дорогу - попереду костел Святої Анни.
А ось такі дзвони ми надибали позаду, у дворі.
Одразу за костелом - вхід до палацу.
Вілянувський палац (Pałac w Wilanowie) побудований в 1677-1698 рр. Августином Лоцці для польського короля Яна Собеського. Цей палац повинен був нагадувати королеві її рідну Францію.
Палац відкритий кожен день, окрім вівторка. Вхід - 5 злотих. А щоб попасти всередину - потрібно заплатити 20 злотих. Ми не хотіли всередину. Пішли в Макдональдс, що був на зупинці. Їли чізбургер і думали, що робити далі. Вирішили поїхати в зоопарк. Але зоопарк знаходився досить далеко від нашого місця перебування. І ми пішли кумарити водіїв автобусів. Водії і ще купа люду довго і нудно нам пояснювали, як добратись до зоопарку. Зрозуміли одне - треба їхати в центр, а там буде видно. І ми поїхали. В центрі ходили з зупинки до зупинки і розпитували народ. Народ допомагав, як міг.
Але не допоміг. Нам вказали лише напрям. І ми вирушили на пошуки зоопарку. Ніжками. По дорозі надибали Музей Війська Польського (Muzeum Wojska Polskiego).
Подивилися на ті літачки, пофтокались та й вирушили далі. Йшли довго. Через міст. Через Віслу.
Тут читаємо про інші пригоди Люби та Оксани Сметани у Варшаві
А ось такі дзвони ми надибали позаду, у дворі.
Одразу за костелом - вхід до палацу.
Вілянувський палац (Pałac w Wilanowie) побудований в 1677-1698 рр. Августином Лоцці для польського короля Яна Собеського. Цей палац повинен був нагадувати королеві її рідну Францію.
Палац відкритий кожен день, окрім вівторка. Вхід - 5 злотих. А щоб попасти всередину - потрібно заплатити 20 злотих. Ми не хотіли всередину. Пішли в Макдональдс, що був на зупинці. Їли чізбургер і думали, що робити далі. Вирішили поїхати в зоопарк. Але зоопарк знаходився досить далеко від нашого місця перебування. І ми пішли кумарити водіїв автобусів. Водії і ще купа люду довго і нудно нам пояснювали, як добратись до зоопарку. Зрозуміли одне - треба їхати в центр, а там буде видно. І ми поїхали. В центрі ходили з зупинки до зупинки і розпитували народ. Народ допомагав, як міг.
Але не допоміг. Нам вказали лише напрям. І ми вирушили на пошуки зоопарку. Ніжками. По дорозі надибали Музей Війська Польського (Muzeum Wojska Polskiego).
Подивилися на ті літачки, пофтокались та й вирушили далі. Йшли довго. Через міст. Через Віслу.
Біля стадіону.
Їхали маршрутками, пиляли парком. Вже набридло розпитувати людей. Нарешті! Прийшли! Зоопарк працює до 18.00. На годиннику 18.05. Каса зачинена. Сіли з Ксюхою на лавочку та й сидимо. Не говоримо. Слова тут зайві. Посиділи, пожурились та й вирушили у зворотню дорогу. Сіли в трамвай. Пиячок. "Ooo. Jaki ladni kobiety". Більше я не зрозуміла нічого з його довгого монологу. Супроводжував він нас хвилин п'ятнадцять. Сопів, пускав слюні і пшекав "po polsku". А потім ще махав нам хустинкою з вулиці.
Ось і рідний Палац культури та науки. А там рукою подати до нашого готелю. По дорозі звісно, ще пройшлися по бутіках. Розтратили декілька злотих, купили печенько і в готель. Потринділи та й спати. Завтра третій та останній день в Варшаві...
Дата: 30.08-02.09.2013
Тут читаємо про інші пригоди Люби та Оксани Сметани у Варшаві
Коментарі
Дописати коментар