Як Люба робила морозиво і безе: трагедія в двох актах

 Минулого літа на моє день народження дорогий племінник подарував одну чудесну штуку - формочки для морозива. Вони були дуже милі - з пандочками і котиками. Рік потому, у цю страшенну спеку, я нарешті витягла їх з шафи і вирішила приготувати морозиво. А оскільки в рецепті використовуються лише жовтки, з білків я вирішили зробити безе - не пропадати ж добру. Ех, не мала баба клопоту...

Щоб зробити морозиво нам потрібні жовтки, сметана (або вершки), молоко і цукор. Спочатку збиваю жовтки з цукром, потім додаю молоко. Ставлю все на вогонь і помішую поки маса не стане гарячою. Головне тут, щоб вона не скипіла. Відставляю банячок вбік, щоб маса охолонула і берусь до білків.

Раніше, коли в мене були зайві білки, я діставала мигдалеве борошно і пекла печеньки. Але вже давно ніхто не їздив в Польщу, щоб привезти мені те борошно по вигідній ціні, тому сьогодні я експериментую. Додаю до білків цукор і починаю збивати.

Якби якась добра душа сказала мені, що білки треба збивати поки не посивієш – продукти були б цілі. А я збила білки як на печивко чи сирник – і не хвилювалась. Ще й горіхів туди вальнула, ніби я не з такої сім'ї, а з богатої. Виклала я оте щастячко на деко і відправила в духовку.

І поки безе томиться в духовці, маса для морозива вже охолола. Тепер треба збити сметану (або вершки). Вона в мене магазинна, бо запах натуральної я чую за кілометр. Звісно до магазинної треба додати згущувач і не один, а штук три. Коли сметана збита, додаю заварну основу і знову все перемішую.

В кого є морожениця, то далі простіше простого. Але я не з таких людей (і, чесно кажучи, навіть не маю таких серед знайомих – це якась міфічна каста), тому перекладаю масу в миску і відправляю в морозилку.  Через дві години морозиво треба витягнути, перемішати міксером і знову запхати назад. А ще через дві години повторити знову. Ну все зрозуміло - будемо їсти те морозиво в третій ночі. 

І поки морозиво кисне, я дивлюсь до моїх безе. Вони вже стали чомусь коричневі, але все ще залишаються м'якенькими. Халепа. Тицяю їх вилкою, потім пальцем, але то мало помагає. Підкручую температуру. Через 5 хв МЧ починає ходити по хаті і принюхуватись – шось горить. Зазвичай спалити наш будинок намагаються сусіди через стіну, але цього разу я перехопила ініціативу.

Починаю розуміти, що навіть якщо я буду тримати безе в духовці до другого пришестя - ніц їм не поможе. Витягаю і знову сумно тицяю пальцем. Ризикую покуштувати - на смак як пригорілий пластилін. Тримаю безе ще кілька годин на столі в наївній надії на реінкарнацію. Але переродження не відбулось і безе покинули цей світ, простіше кажучи відправились у смітник.

Єдина надія на морозиво. Сподіваюсь, хоч воно не підведе. Через дві години, коли я витягла його вперше, воно вже було досить тверде і я ледве перебила його тим міксером. 

Вдруге використовувати міксер я не ризикнула - він і так в мене стародавній, а я не готова до непередбачуваних витрат. Тому просто перемішала ложкою. Тепер можна розкласти морозиво по формочках і відправити в морозилку знову на кілька годин.

Ну рецепт явно вдалий, бо виколупувала я те морозиво з формочок мало не зубами. На щастя в мене в хаті є людина, яка вчила фізику в школі (і це точно не я), яка порадила поставити форму в миску з гарячою водою. Через кілька хвилин грудочка щастя була в моїх руках. Буду їсти морозиво і оплакувати безе, їсти і оплакувати...

До речі, дуже смачненьке, рекомендую спробувати.

Дата: 6 червня 2026

Тут можна прочитати про інші мої кулінарні пригоди