Як Люба готувала пляцок «Ейфорія»
Скучили, любі друзі? Давненько я вже нічого не писала. Причини різні: робота, депресія, цьомки котячого писка, знову депресія, знову писок. Новини з фронту не втішні, але тримаємось, бо іншого вибору немає. Я ось з того всього психанула і заплела косички. Бо ж кіко того життя? Правда я забула, що миття косичок — ще той квест. Але досить про коси й котячий писок. Сьогодні я печу пляцок «Ейфорія».
Замішую тісто, наливаю у форму, ставлю пекти і йду на побачення з мордою кота. Печеться корж недовго, але вже за 5 хвилин чую носом запах горілого. Йду перевіряти. З коржем на вигляд все ок, тому припускаю, що шось прилипло до форми. Але коли я його витягла... Матінко рідна! Знизу все горіле! Що ж це коїться, людоньки! Ну всьо, амінь. Плакав мій пляцок, будемо їсти куплений. Але коли я витираю соплі, сльози й критично оцінюю ситуацію, стає зрозуміло, що не все так страшно. На щастя пригоріла лише верхня кірочка. Беру великий ніж і акуратно зрізаю верхній шар.
Беруся до другого коржа. Цього разу я його ставлю у духовці вище на одну сходинку і ситуація трошки краща, але не надто. Знову зрізаю скоринку і відправляю мої пляцки в холодильник.
На наступний день, після 8-годинного плетіння кіс, берусь до макового коржа. Спочатку збиваю масло, додаю жовтки, сухий мак і горіхи. Потім треба вимішати це все щастя з білками. Вимішую і бачу, що моя маса починає перетворювати в якусь засмоктану рідину. То так має бути?
Виливаю масу у форму, розрівнюю і відправляю в духовку. Через 20 хвилин витягую свій витвір і оцінюю досвідченим поглядом. Корж має не дуже товарний вигляд, але най буде. 22.00 на годиннику, а я не з тих скажених жінок, які ночами виварюють виварки. Сон мені цінніший.
Наступний день — час для крему. Для нього потрібне м'яке масло. Звісно я згадала, що треба витягти масло з морозилки перед тим, як готувати цей крем. Та бо одні коси і плаття в голові, а не кухня! Опам'ятайся жінко!
До речі, купила собі неймовірну сукню в гранатики від українського бренду. Днями виставлю фотку в соцмережі — прошу пролайкати, як і цей мій пост.
Повертаємось до крему. Звісно масло за 5 хвилин не розм'якло. А я жінка дуже нетерпляча й іноді не надто кмітлива. Берусь за міксер. Як думаєте, що було? В маслі була я, вся кухня і ваш улюблений котячий писок.
Масло також натовклось у вінички міксера і я уявлення не маю, як його звідти виколупувати. Вже блендер згорів, ти ще хочеш міксер добити? Тяжкими трудами транспортую масло назад у миску. Хм. Певно треба ще трішки зачекати. Нарешті масло розм'якло і я додаю до нього згущенку. Потім вершки з розтопленим шоколадом і все гарненько перемішую. Ням-ням. Облизую багатостраждальний віничок міксера, поки МЧ пилососить хату. МЧ каже, що вже давно не бачив у мене такої задоволеної мордочки. Хіба тоді, коли я купую чергову книжечку, яку нема вже де складати.
А тепер найголовніше — скласти пляцок. Спочатку перший шоколадний корж, потім крем. В серединку кладу маковий і знову крем. Зверху другий шоколадний корж.
В рецепті авторка коржі не покривала нічим. Я ж вирішую (на свою голову) зробити шоколадну глазур. Всі пропорції є, але мені лінь витягувати свої ваги, тому роблю все на око. Ще й какао лінь просіяти. Звісно, що нічого з того доброго не вийшло, — глазур пішла грудочками. Ще й не вистачило її на весь пляцок. Роблю спробу номер 2. Хто вчиться на своїх помилках? Я вчуся? А от і ні. Роблю все так само — результат передбачуваний. Знову грудочки, ще й глазур гірка як дупа огірка.
Пляцок готовий — їде в холодильник до завтра. А я тим часом одягаю свою нову сорочинку і йду святити пасочку, хоч християнка з мене, чесно кажучи, як з отої ірландки на Євробаченні :)
А пляцок вдався і пішов по руках. Їли всі та прицмакували. І хвалили мене, як чудову ґаздиню.
Дякую всім, хто дочитав до кінця. Ставимо лайки та коментарі. Підтримуємо Збройні Сили України, бо тільки завдяки їм ми живемо у вільній країні. Тримаємось.
Дата: 2-4 квітня 2024
Тут можна прочитати про інші мої кулінарні пригоди
Рецепт пляцка тут
Коментарі
Дописати коментар