Як Люба пекла пляцок «Отаман»

 Цього року Різдво мене заскочило зненацька. Або правильніше сказати: "підкралось непомітно, як той сніг у грудні". Я й опам'ятатись не встигла, а вже треба пекти якийсь пляцок. Але я ніколи не страждала на хворобу "скупися на всю зарплату, проведи 5 днів на кухні, а потім обжирайся місяць зіпсованим м'ясом". Як жінка сучасна, зробила два салати й на тому квітка. Але пляцок - то інше, то святе. Пляцки я люблю готувати, а ще більше люблю їсти та поправлятись. І якщо чесно, справжній галицький пляцок, я ніколи не пекла, все якісь торти, пироги, кекси та інші заморські наїдки. Тому розпочинаємо!

Як ви вже зрозуміли з фото вище, пляцок мені вдався. Але без сліз, пригод та матюків не обійшлось. Спочатку треба зробити коржі. Розмішую сухі інгредієнти, додаю яйця, кефір і все гарненько збиваю. Опля-картопля, пироги, будем жарити шкварки! Маса готова.

А ось тут почались проблеми. Форма у мене менша ніж у пані Цвіт, в якої я стирила рецепт, відповідно якщо я ту масу розмазюкаю по всій поверхні, у мене вийде один великий чипс, а не корж. Застеляю форму пергаментом і наливаю тісто. Місіс Холєра Ясна підкрадається непомітно. Тісто у формі Пана Ляпки залізло під пергамент. МЧ пропонує згребти то тісто назад і спробувати ще раз. Така ідея точно до добра не доведе, тому працюю з наявним матеріалом. МЧ бачить, що навколо мене вже літають іскри, тому, використовуючи кота як щит, швиденько відходить на безпечну відстань (у ліжечко під коцик). Корж вийшов незрозумілої форми та товщини. Другий трішечки кращий, але не надто. Стогну, що пляцка не буде, МЧ і кіт мене втішають та кажуть не здаватись. 

Гаразд, візьми себе в руки, жінко! На черзі третій корж. Потрібно запарити мак і додати його до білкової маси. Починаю збивати білки і через кілька хвилин з якогось дива вирішую, що вони вже готові. Перевертаю миску - хлюп. Половина білків опинились на столі. Та най тебе качка копне, скільки можна! МЧ каже, що сьогодні не мій день і тихенько тікає, поки я не вилила залишки білків йому на голову. 

Звісно, не все так сумно, як я описала, білки в мисці ще є, додаю мак, перемішую і випікаю в духовці. Корж вийшов пухкенький, пахучий і такий як треба. Залишаю то все щастя до завтра.

Наступного дня, з самого ранку берусь до кремів. Один з них кокосовий. Вариться на молоці з манкою. Тут уже без проблем, замішую то всьо щастя і залишаю вистигати.

Інший крем — це мрія кожного солодкоїжки. Збиваю масло зі згущенкою, додаю перетерте печиво і смажений арахіс. Дивуюсь як це я поки готувала, не зжерла половину того крему. Оце пишу і аж слинка тече. Ну і як з такими рецептами можна схуднути? Я вже і так в свої улюблені штани не влажу.

Крем цілий, мої нерви ні. Тепер найголовніша частина - зібрати пляцок. Спершу шоколадний корж. Потім шар крему зі згущенкою. Потім корж маковий, кокосовий крем і нарешті другий шоколадний корж зверху.

Обтинаю трохи ті нерівні краї, щоб пляцок мав хоча б трошки презентабельний вигляд. Ну і звісно я була б не я, якби не зіпсувала глазур. Мені було ліньки ставити парову баню, тому вирішую розтопити шоколад просто в мисочці. Якась частина мого мозку посилає сигнал SOS, оскільки пам'ятає інформацію, що до шоколаду не можна додавати води. Інша частина мого мозку сигнал вперто ігнорує і таки вливає воду, бо шоколад загустий. Звісно маса згорнулась, хіба могло бути інакше? Походу МЧ вже десь ховається під ліжком, бо я його взагалі не чую. На щастя в мене ще є шоколад, тому цього разу не лінуюсь та розігріваю парову баню. Змішую спробу номер 1 і спробу номер 2. Посипаю зверху горіхами. Ніби вийшло файненько, нє?

Скажу, що пляцок дуже смачний. Його їли ми, моє сімейство та сімейство МЧ. І ще й залишилось. Оті всі нерви, соплі, матюки таки того вартували. Хоча не знаю чи повторю я цей подвиг ще раз, бо приготування займає добіса багато часу. Але якщо ви раптом вирішите спробувати, то рецепт тут. Своїм читачам дякую, що дочитали до кінця. Залишайте лайки й коментарі, якщо вам не важко. 

Дата: 23 грудня 2023

Інші мої кухонні пригоди читаємо тут