Як Люба готувала торт "П'яна вишня"

 Доброго здоров'я, товариство. Люба знову в ефірі й сьогодні я розповім, як готувала торт "П'яна вишня". Спішу порадувати Вас, що я вже не безробітна і сумна, а справжня бізнес-леді з купою планів на майбутнє. Але, зважаючи на нестабільну ситуацію у світі, сильно розкачувати губу я не буду. До речі, книгарня, в якій я працювала, "Книжкова хата" вже відкрилась після ремонту. Звільнити продавців, які працювали там 15 років, і мене, яка обожнює книги до нестями, та набрати людей з вулиці – дуже "розумне" рішення. Як вважаєте? А причина знаєте в чому? У віці! Продавець книг має мати максимум 35 років, модельну зовнішність та довге волосся. Тому запрошую всіх солідарних зі мною відвідати книгарню та покумарити продавців. Особисто я спитаю чи є в них книга про коня. Але годі плюватись отрутою, повертаюсь до наших баранів.

Що найважливіше для торта? Звичайно корж! Не знаю в чому причина, але після переїзду на нову квартиру, в мене почали гірше виходити бісквіти. Можливо та моя древня духовка була налаштована суто пекти їх і ніщо більше. Я чемно збиваю яйця, просіюю муку з какао і бачу, що в тісті є грудочки. Коню понятно, що то мука, але як ті грудочки забрати? Ніц не зробиш, тісто їде в духовку. Тим часом ганяю кота, який намагається зжерти тюльпани.

Бісквіт готовий, вишні мокнуть в коньяку, життя прекрасне!

Прийшов час розрізати корж. Ой, мамцю! Весь корж в білих грудочках муки! Така прикрість зі мною вже вдруге і якщо хтось знає причину, прошу поділитись. Можливо мука погана? Але робити нічого, чищу корж від муки як можу. Ну трошки поскрипить на зубах, то нічого страшного. На щастя, це не для гостей.

Готую крем. Масло + згущене молоко + вишні + кусочки бісквіту з мукою. Прекрасне поєднання. Намазюкую то всьо на корж, накриваю зверху і поливаю розтопленим шоколадом. Використовую для оформлення то, шо є під рукою, зокрема драже, яке треба або випльовувати, або смоктати як таблетку. 

Вранці першим ділом біжу до холодильника та відрізаю шматочок. "Де моя велика ложка"? Наминаю торт, аж живіт починає бурчати. Муки майже не чути, але тверді грудочки все ж попадаються. Але то не смертельно. Короче, ням-ням.

І поки кіт дрихне в мене на руках, я зжираю великий шматок, облизуюсь і лізу назад під ковдру. На цьому я закінчу, якщо є якісь побажання який торт мені спекти наступного разу – прошу писати в коментарях. Дякую за увагу, тримаймося!

Весела кулінарія з Любою тут

Дата: 12 березня 2021