Ну що там, дівчата, всі вже в лавандах сфоткались?

"Люба, Любаня це сон! Ти нікуди не летиш! Кордони закриті, та й ти так грошей не маєш". В оцій фразі усе моє літо 2020.  Ремонт, складання нових меблів, реставрація піаніно, спання на матраці - це все звісно чудово, але коли ти вже тащишся від прогулянки невідомою стежкою між Подолянами та Епіцентром - розумієш, що шось не те. Карантин, відсутність часу та обмежені кошти зробили своє підле діло - в Люби депресія. Розумію, що себе треба відвезти хоч кудись. І тут мені з неба просто на голову впала інформація про лавандове поле.

Я дуже люблю незнайомі місця, навіть в межах Тернополя. Минулого року ми з МЧ відвідали Тернопільський Таїланд (Майкл Щур мав би що сказати про цю назву)... Це "екзотичне" місце розташовується в кінці моєї рідної вулиці Софії Стадникової, яка виявилась дуже довгою(!!!). Потрібно пройти через колію під мостом та ще хвилин 5 йти незвіданими стежками. Вода тут дуже холодна - купатись можна лише в спеку. Та й для пікніка місця досить мало, тим більше натовп дівчат в красивих позах заважає.

Лавандове поле розташовується за 25 кілометрів від Тернополя, в селі Зарубинці. Коли ми визначились з датою, я в терміновому порядку йду купувати нову сукню. Шопінг пройшов успішно, новий образ продуманий до деталей.

Зранку я вся така красіва чимчикую з МЧ на зупинку. Там нас підберуть і ми поїдемо в мою першу літню подорож. Їхати потрібно по Збаразькій трасі, за селом Ліски повернути ліворуч. В селі шлях до поля вказують симпатичні стрілочки. Дорога туди чесно кажучи фігова, в дощову погоду можна застрягнути по самі помідори. Але все пройшло успішно, сонечко світить, автомобіль цілий. На лавандовому полі вже бігають скажені дівчата з фотоапаратами. А це всього 10 година ранку! Через кілька хвилин я приєдналась до натовпу.

За вхід слід заплатити 50 грн. Також тут можна придбати букетики лаванди за 25 та 75 грн, чай за 25 і мішечок насіння за 100. Перша лавочка, друга лавочка, кріселко. Бігаю по полю і волаю: "Сфоткай мене тут і тут, і тут. "Ой мамо, чого я така страшна? Витри це фото, я груба. Фотографуй знизу, так я буду вища. Ой диви, диви, ящірка! Що за мантелепа забрала кошичок і нікому його більше не дає?".

Коли перші кадри зроблені, нарешті помічаю красу навколо. Запах на полі дійсно неймовірний, а звук як у вулику. Працюють невтомні бджілки-трудівниці. Окрім лаванди тут висаджені також квіти, ехінацея, м'ята та інші невідомі мені рослини.

Кілька фотозон, навіть коцики лежать на землі, щоб можна було прилягти. До речі, рекомендую полежати, головне слідкувати, щоб якийсь бджоль не вкусив за носа.

МЧ зробив собі дві фотографії і вже ходить за мною хвостиком, бо треба їхати додому клеїти шпалери. Я ж хочу побути ще, але бачу що натовп на полі збільшується і скоро тут не буде де голці впасти. Купуємо собі лаванду, чай та сідаємо в машину. Надіюсь, наступного року ми знову сюди потрапимо і побудемо вже подовше.

P.S. А з тим кошичком я так і не сфотографувалась...

Дата: 18 липня 2020