Таємничий Золочівський замок

Одного прекрасного вересневого ранку я стягую МЧ за ногу з ліжка і ми вирушаємо в старовинне місто Золочів. Оскільки Барселони мені цього року не бачити як своїх вух, я задовольняюсь подорожами місцевого розливу. Золочів входить у популярний туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини". Тут є багато цікавих пам'яток, але головна з них - це, звісно, Золочівський замок.

Автобуси на Золочів ходять кожні 30 хвилин. Тому з транспортом немає жодних проблем. Їхати півтори години. За цей час МЧ встиг виспатись, а я в сотий раз поторчати від нового альбому Rammstein. І ось ми на місці. Автовокзал у Золочеві - це невеликий одноповерховий будинок, одна лавка і місце для стоянки автобусів. Але мене цікавить лише одне питання "Де тут жіноча кімната?" В марних пошуках ми з МЧ провели близько пів години. Я була у багатьох райцентрах, але ще такого бардаку просто не бачила. Як виявилось, туалет у Золочеві - це залізна синя будка метр на метр. Навіть немає де помити рук. У своїй довжелезній широкій спідниці там мені робити просто нічого. Поки що Золочів нас зустрічає досить непривітно. Ми шукаємо найближче кафе, а я не стомлююсь обурюватись. Як це так? Золочів - це ж величезна транспортна розв'язка, місто відвідують тисячі туристів! І навіть не зробити нормальних умов для людей? Це ж просто ганьба! Треба писати Зеленському - бубочка усе виправить. Нарешті ми знаходимо непогане кафе і всаджуємо свої втомлені дорогою дупці на м'який диван. Замовляємо піцу та каву й обговорюємо наші подальші плани.

Спершу ми вирішуємо відвідати Костел Вознесіння Господнього. Він був побудований у 1731-1763 рр. Будівництвом займався син короля Яна ІІІ Собеського - Якуб Собеський.

Спочатку храм належав ордену піярів. Але в 1785 році орден був ліквідований, а сам храм закрили. Майже 50 років будівлю костелу використовували як склад. Нарешті у 1838 році будівля стала парафіяльним костелом Золочева. Тоді ж була проведена реставрація. У 1878 році була добудована вежа, а через кілька років встановили годинник. В заглибини поставили 5 скульптур, які збереглися й досі.

Вдруге реставрацію зробили у 1907 році. Костел діяв і після ІІ світової війни. Востаннє його реставрували у 1994-1997 рр., але друга вежа так і залишилась недобудованою. Всередині майже повністю збереглось оздоблення ХІХ століття. 

Площа біля автовокзалу на реконструкції, тут все розрито та розбомблено, тому поки що місто справляє не найкраще враження.

Але пройшовши трохи далі в Старе місто, Золочів вже починає мені подобатись. Помічаю цікаві дрібниці, як от старовинні двері.

Виходимо до ратуші. Тут стоїть пам'ятник В'ячеславу
Чорноволу. Спершу я думала (ганьба мені, як історику), що він народився у Золочеві. Але погугливши знайшла, що саме в Золочеві Чорновіл відбував своє останнє ув'язнення. Сама площа невеличка, є кілька цікавих будівель та церков.

Але ми і так приїхали досить пізно, тому головна наша ціль - замок. По дорозі МЧ звертає мою увагу на цікаві будівлі. Може в них і є якась історія, але я її не знаю. 

Ми трошки заблукали, але все ж вийшли до замку, хоча і не з того боку. Зате ми оцінили могутні стіни, які оточують будівлю.

Будівництво Золочівського замку завершилось у 1634 році. Відбувалось воно на кошти батька короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського - Якова Собеського. Раніше на цьому місці була дерев'яна споруда з ровом. Керував будівництвом італійський архітектор. Цікаво, що це була перша в Україні будівля, яка мала власну каналізацію та опалення.

Ми обійшли замок збоку, де є невелика каплиця та кілька газонів. Збудована каплиця в пам'ять про катівню НКВС, яка розташовувалась в підземеллях замку. 

На в'їзді відновлені великі ворота з розвідним мостом. Якісь москалики витягли ланцюг, обмотались ним і фоткаються. До речі, я помітила, що москаликів тут як комашні. І не лише українських, а й отих з Московії. Шо ж вони забули на Бандерівщині? 

Я ланцюг вирішила не витягати, на відміну від москаликів я людина цивілізована, тому просто роблю фото біля воріт.

Квиток коштує 90 гривень. Спершу мені здалось, що то досить дорого, але після екскурсії зрозуміла, що це того вартує.

Інші москалики зажали гроші і вирішили просто поглянути на замок крізь ворота. Нащо тоді приїжджати?

На території замку є три музеї, два палаци та французький парк. Одразу біля входу бачимо великі камені. Вони були знайдені біля села Новосілки Золочівського району. Це так звані камені тамплієрів. Це зашифроване послання минулого, значення якого пояснити не можуть й досі.

Твердиня була збудована на зразок цитаделі бастіонового типу. Замок має чотирикутну форму, оточений високими валами та глибоким ровом. На території цей самий французький парк. Тут досить гарно.

В ціну квитка входять екскурсії по всіх трьох музеях. Спочатку нас чомусь занесло в підземелля. Саме тут можна побачити кам'яні фрагменти з будівель Львова до 1527 року. В цьому році трапилась масштабна пожежа, яка знищила майже все місто та готичні шедеври архітектури. Вціліло лише кілька будівель. Також в підземеллі можна побачити різноманітні ліхтарі з різних епох. 

Далі ми з МЧ йдемо у Великий житловий палац. Тут безліч скарбів європейського та українського мистецтва. Кімнати мають різну тематику. Сам палац збудований у стилі ренесансу.

В палаці розташовувались покої королівської сім'ї. Палац мав власне опалення та каналізацію. Чотири великих каміни обігрівали усі кімнати приміщення. Ось це один із них.

Тут було цілих 6 туалетів, а систему зливу забезпечували з дощової води, яка накопичувалась на даху. 

А це двері в Нарнію...

В замок вклали і продовжують вкладати великі кошти. На стендах продемонстровано який вигляд мали кімнати палацу до і після.

І дивитись тут є на що... Цікаво, що пан та пані мали окремі кімнати. Біля покоїв пані був потайний вхід до скарбниці.

До 1953 року Золочівський замок був в'язницею, потім у його стінах вчились студенти ПТУ. Лише у 1986 році замок передали Львівській галереї мистецтв, яка і розпочала реконструкцію. 

Далі ми переходимо безпосередньо до покоїв. 

Окрім Яна ІІІ Собеського, найзнаменитішою мешканкою замку була Марія-Казимира - його дружина. Марія приїхала в Польщу з Парижа ще 13-річною дівчинкою. Ян палко закохався в дівчину, але його мати була категорично проти того, щоб мати в невістках простолюдинку. Тому Марія стала дружиною Яна Замійського, який дуже швидко пішов в могилу завдяки сифілісу.

Ян Собеський таки одружується з Марією, яка нагородила його і весь королівський рід екзотичною хворобою, успадкованою від чоловіка. Але попри це, Марія мала величезний вплив на чоловіка. Як казали поляки: "Марися керує Яном, а вже Ян - Польщею". Марія була освіченою і мудрою, але поляки недолюблювали її за західноєвропейський курс політики.

В останні роки Марія часто усамітнюється в Золочівському палаці. Саме з нею пов'язують будівництво Китайського палацу. Після смерті чоловіка Марія прощається з улюбленим місцем і виїжджає в Італію.

Китайський палац або рожева ротонда - одна з небагатьох будівель України з елементами східної культури. Цікаво, що архітектори жодного разу не були в Китаї, але їх фантазія породила цікаву та незвичну будівлю.

У 2004 році тут відкрили музей східних культур, де зібрані рідкісні експонати з Китаю, Японії, Індії. На жаль, фотографувати у музеї не можна. 

Ми з МЧ вважали, що нам буде достатньо 2 годин, щоб оглянути замок. Насправді тут можна застрягнути на цілий день. Після відвідин Китайського палацу нам залишається побродити по території. Тут встановлено скульптури, розбито клумби.

Взагалі Золочівський замок вивчений мало. Докладніші відомості є лише у Варшавських архівах, але ділитись подробицями про королівську сім'ю поляки не дуже хочуть. Кажуть, що тут колись перебував Петр І, а ще під замком прокладені підземні ходи. Хоча ходів поки не знайшов ніхто. Але ми з МЧ лізти під землю не збираємось. Спочатку відвідуємо альтанку, де я гладжу китайця по його голові. Також МЧ робить тисячу і одне фото мене в альтанці таким чином, щоб я не була дуже груба. Не виходить...

 

А далі ліземо на вали. Тут можна сфотографуватись на зруйнованих гарматах. Як же на них треба було стрибати, щоб відпало одне колесо? Ех, люди, люди... Хоча я нічим не краща і вилажу на гармату для демонстрації акробатичних трюків.

Згори відкривається чудова панорама.

Але нам вже пора додому, де нас чекає кіт та його пухнастий хвіст.

На жаль, ми не встигли відвідати ще кілька цікавих будівель у Золочеві та погуляти містом. Але день все одно у нас був чудовий.

На сьогодні реставраційні роботи у замку продовжуються, наскільки дозволяють кошти. Тому, хто ще не був у Золочівському замку - гайда допомагати! Для цього потрібно лише купити квиток.

Використані джерела:
http://incognita.day.kyiv.ua/tayemniczi-zolochivskogo-zamku.html
https://photo-lviv.in.ua/20-tsikavyh-faktiv-pro-zolochivskyj-zamok/
https://md-ukraine.com/ua/object/detail/1327_zolocivskij-zamok.html

Дата: 8 вересня 2019

Почитати про Любу-мандрівницю можна тут