Шукачі пригод у Кракові.

Ось і настав цей славетний день! Нарешті мої пальці прилипли до клавіатури і почали писати останній пост про нашу з МЧ (моїм чоловіком) подорож до Кракова. Про початок мандрівки можна почитати тут, тут і тут. Закінчилось все тим, що ми з МЧ поїдаємо канапки з сиром на подвір'ї Вавельського замку просто перед Кафедральним собором святих Станіслава і Вацлава. Це вже третій храм, побудований на цьому місці.

Собор - архітектурний мікс із трьох стилів: готика, ренесанс і бароко. На дзвіниці Вавельського костелу встановлений дзвін "Зигмунд". Цей найвідоміший дзвін Польщі важить 11 тонн і дзвонить по найбільших святах.

Костел св. Станіслава та Вацлава був не лише придворним храмом. Тут також поховані королі та відомі діячі Польщі. Як от:

• Королева Ядвіга;
• Стефан Баторій;
• Адам Міцкевич;
• Ян Собеський;
• Юліуш Словацький;
• Лех Качинський.

А я і МЧ гуляємо далі. Перед нами відкривається похмурий та мокрий краєвид на річку Віслу.

І на старовинну вежу.

То я гризу бутлик.

А то я біля якоїсь файної хати.

Швидше за все, то готель. Ми виходимо до одного з трьох входів у Вавель - Бернардинських воріт.

Але виходити з замку ми ще не збираємось і повертаємо назад. Ми знову виходимо на головне подвір'я і я фоткаю все, що бачу.

МЧ на фоні бронзового макету Вавельського замку.

Помаленьку гребемо до виходу. Оглядаємо кам'яні мури і я згадую прогулянку цими вулицями під час паломництва до Люрду.

Тоді ми заблукали, але завдяки моїй геніальній здатності орієнтуватись на місцевості, ми вибрались з лабіринтів старовинного Кракова.

А зараз ми тримаємо курс до Вавельського дракона - Смока.

Як розповідає легенда у VII столітті містом правив князь Крак. І ось біля підніжжя Вавельського пагорбу поселився дракон. Місцеві мешканці носили йому жертви, аж поки сини короля Крака не вирішили піти на бій з драконом. Але вони потерпіли поразку. І тоді хлопці пішли на хитрість і згодували бідному дракону шкіру корови, набиту сіркою. Бідолашний дракончик то з'їв і вибухнув. На честь перемоги, люди збудували замок на пагорбі, а про дракона нагадує бронзова статуя.

На жаль ми не знали, що під пагорбом є комплекс печер - Смоча яма. Дуже шкода, що ми їх не відвідали. Проходячи повз річку...

... та могутні стіни замку...

... бачимо алею слави. Тут залишили відбитки своїх руки відомі актори та режисери.

І так, помаленьку чимчикуючи, ми виходимо до місця зимівлі зграї лебедів. Тут ми проторчали довгенько та згодували лебедям пів-буханки хліба.

Відчуваючи наші щедрі серця, до нас також прилетіли голуби та качки.

До автобуса залишилось ще декілька годин і ми помаленько гребемо в сторону автовокзалу. Нас знову зустрічає Старе місто.

Я фотографуюсь біля відомої скульптури "Зв'язаний Ерос", яка прикрашає місто з 2003 року.

У нас ще залишилось декілька злотих і ми вирішили витратити їх на огляд краківської ратуші. Вона стоїть тут вже ось 600 років і, до речі, має невеличкий нахил - 55 см.

Щоб піднятись нагору потрібно заплатити 9 злотих. Сходи тут дуже круті. Підніматись треба акуратно, щоб не переламати всі кінцівки. Як і у всіх середньовічних вежах, сходи йдуть по спіралі і чим вище піднімаєшся, висота східців збільшується. Інколи вона досягає 30-40 см. Тут ніби-то має бути музей, але експозиції насправді дуже маленькі. Декілька стендів та 4 манекени у старовинному вбранні. Нарешті ми видерлися нагору. Але це було не так вже і легко! Тут знаходиться старовинний годинниковий механізм і має бути вихід на оглядовий майданчик. Але... Ми впираємось носом у заґратовані вікна. Вихід на балкони закритий.

Я даремно тягну шию і стараюсь побачити хоч шматочок Кракова.

Похнюпивши носи, йдемо назад. Попереду спуск вниз.

Останні сходинки далися мені з немалими труднощами. Ноги трусились і не хотіли мене нести. Ще декілька днів я згадувала "незлим тихим словом" краківську ратушу і її круті східці.

Почав іти сніг з дощем і ми гребемо в сторону автовокзалу. Нам ще потрібно купити собі булочок в дорогу.

Просиділи ми на краківському вокзалі довго. Можна було ще раз сходити на екскурсію замком. Тим більше, що наш автобус спізнився на дві години. А забитий був по самі помідори. Нам дуже пощастило, що ми знайшли місця поруч. А одна жіночка з Тернополя чекала на свій рейс аж 4 години! Коли цей автобус прибув, ми й не дуже здивувались, побачивши знайомих хамовитих водіїв з якими ми їхали до Кракова. 
Доїхали ми додому без оказій, правда з запізненням годин на чотири. Незважаючи на всі пригоди-перешкоди наша поїздка вдалася! Dziękujemy Kraków! 

Тут читаємо про інші наші пригоди у передріздвяному Кракові. 


Дата: 17-18 грудня 2016 року.