Оповідка про піцу.

Цього разу, любі мої читачі, я розповім вам про ще один мій кулінарний шедевр - піцу " Хвилинка"!
Сиджу я на роботі і думу гадаю: "Що ж його таке приготувати? Щоб і смачно, і швидко і точно получилося?". І раптом з далеких закапелків моєї пам'яті я видобуваю згадку про рецепт піци, яка готується на сковороді. Звісно, що самого рецепту я не пам'ятаю. Будь-що пов'язане з кулінарією надовго в моїй голові не затримується. Але батько Google поспішає на допомогу. І ось через декілька хвилин рецепт піци збережений у мене в нотатках.

Після закінчення робочого дня я поспішаю в магазин по інгредієнти та їду додому. І ось я знову стовбичу посередині кухні разом з продуктами. Сьогодні велике свято - Люба вперше буде місити тісто! Кидаю все у миску і починаю процес... Хм. У рецепті сказано, що тісто має бути таке, як сметана. У мене ж вийшло таке, як каменюка. Додаю ще сметани та майонезу і доводжу то тісто до більш-менш людського вигляду. Викидаю то чудо на сковорідку. Накладаю ковбасу, помідори, вмикаю газ і згадую.... Я забула кинути в тісто яйка!!! Осьо чому воно таке густе. Халепа. Але маємо те, що маємо. З нетерпінням чекаю, що з того всього вийде. А вийшла ціла дуля з маком.

 Вирішую ризикнути своїм здоров'ям і куштую свій шедевр. Смак незвичний і трохи мука на зубах скрипить. Відкладаю ґвазю з піци вбік. Знаючи МЧ, він може то з'їсти ще й облизатися. Правда перед тим довго буде принюхуватись. Він навіть свіжо-зварену гречку буде нюхати, щоб не дай Боже не скисла за 5 секунд. Така вже в нього фішка...
Спроба номер два! Спершу дістаю з холодильника яйця, бо знову забуду. Повторюю процес з тістом. Ооо. Тісто вийшло ріденьке, як і пише в рецепті.

 Сковорідка - раз! Тісто - два! Ковбаса, помідори і сир -три! Але чого то тісто лізе зі сковорідки? Лізе та й лізе. Дивина. Коли воно майже все вилізло, виключаю газ. Вигляд має такий собі. Могло бути й краще... Відразію кусочок. Явно краще за спробу номер один, але солодкий смак страви мене дещо спантеличує. Я ніби цукру не давала. 

Я плюнула і поставила варити гречку. Досить на сьогодні з мене експериментів. Беру кота, який увесь цей час морально мене підтримував і йду в ліжко...

P.S. МЧ гудів десь на дні народження і відповідно прийшов додому не надто в адекватному стані. Моє пророцтво здійснилося! Він стовк спробу номер один, ще й облизався. А спроба номер два стала для нього стравою місяця!)

Тут можна прочитати про інші веселі пригоди Люби на кухні