Історія кота Бонапарта.

Я довго думала, як розпочати історію приходу кота Бонапарта у нашу молоду сім'ю. Але так і не придумала. Тому розпочну просто з початку.
По натурі своїй я собачниця. Котів люблю, але перевагу надаю все ж собакам. На жаль, зараз була можливість завести лише кота. Хоча я також розглядала ідею завести єнота (подруга Ліля казала, що в Одесі це зараз модно), але думаю, що МЧ і квартирна господиня мене б не зрозуміли. 

Тому, приїхавши з Туреччини, я залізла на сайт організації "Ноїв Ковчег" і почала шукати кицика. Варіантів було безліч. Кошенята, дорослі киці та коти. Але чомусь мене найбільше зворушила історія кота Івана (теп. Бонапарт). Коту Івану три роки (і він вже не справжній кіт). Колишні його "господарі" виїхали за кордон і залишили бідолашного кицика одного в квартирі.  Лише раз на декілька днів приходила сусідка його годувати. Так він прожив 5 місяців. Якимось дивом його жалібне навчання дійшло до вух волонтерів. І кицика забрали. 

Я розповіла МЧ цю жалібну історію і ми поїхали дивитися на кота. Кіт відразу ж пішов до рук, почав ластитись та гратися. Не довго думаючи, ми спакували його в сумку і Іван поїхав в Петрики. 

Він швидко освоївся...

 і вже в першу ніч спав у нас в ногах.

 Забігаючи наперед скажу, що на сьогоднішній день територія його володіння розширилася. Тепер він спить просто посередині ліжка, а ми з МЧ по краєчках... 

Але це ще не кінець історії! Наступного ранку кіт пчихнув. А МЧ з якось дива почав розглядати його соплі. І ці соплі йому не сподобались. Кіт знову був спакований у сумку і поїхав до ветеринара. Ветеринар, не довго думаючи, запхав градусник котові під хвіст. Підвищена температура. І виходячи з цього ветеринар діагностував у кота інфекцію та заліпив йому три уколи. На третьому уколі кіт не витримав, вгриз МЧ за руку і втік під стіл. Лікар прописав 5 днів уколів і відправив нас геть. Нещасні ми виходимо з клініки і дзвонимо до попередньої тимчасової господині кота жалітися. Господиня дивується і каже, що тиждень тому цей же самий ветеринар говорив, що Іван цілком здоровий. Їдемо до іншого лікаря. Другий лікар знову ж засадив котові градусник під хвіст. І повідомив нам, що у кота чумка та підшкірний кліщ. І порадив віддати його геть. Але перед тим не забув засадити котові ще четвертий укол. Після цього нажаханий кіт уже сам поліз у сумку. 

Відвозимо кота назад, а через день він уже їде в Львів на аналізи. Львівські ветеринари тільки поржали з тернопільських рагулів-дохторів, які ставлять діагнози на основі підвищеної температури (а вона у котів може бути підвищена через стрес). Кіт виявився повністю здоровим. Через деякий час Бонапарт повертається до нас в Петрики і живе собі поживає, добра наживає.

      

Кінець.