Пекельна кухня або Люба і налисники

Сьогодні чудовий день - 18 вересня. Я сплю і бачу кольорові сни про Багами, аж раптом чую ненависну мені пісню – будильник МЧ. О мати Василева! Неділя, 6 ранку. МЧ йде на роботу. Звісно, що ходити тихо він не вміє – гупає по хаті, як ведмідь. І так до 7.30. Нарешті я бачу його широку спину у вікні і завалююсь спати далі.

На сьогодні у мене були чудові плани – піти до батьків, де є інтернет. Але зливний дощ зламав їх. Тому залишаюся дома. Що ж його робити? Я попила чаю, почитала книжку, пожурилася зі своєї гіркої долі і раптом зрозуміла, що до мене прийшла муза. Муза до готування страви. А вона мене дуже рідко відвідує. І от зробивши ревізію холодильника, дійшла висновку, що я можу приготувати:

a)  Чай

b)  Канапку

c)  Смажене або варене яйце

d)  Макарони

e)  Гречку

Макарони були вчора, гречка позавчора. Не цікаво. Але ще раз склавши всі елементи докупи, я зрозуміла, що у мене є всі інгредієнти для приготування НАЛИСНИКІВ!

Одна хороша людина дала мені їх простий рецепт. Я правда довго думала, яка різниця між «подсолнечним» і «растительним» маслом. І вирішила, що то один фіг. Ось він цей рецепт…

Классические тонкие блины («Все буде смачно!») ИНГРЕДИЕНТЫ (на 20 шт.) Молоко 3-3,5% жирности — 250 мл Мука — 2-2,5 стакана Яйца — 3 шт. Сахар — 1 ст.л. Соль — 0,5 ч.л. Вода кипяченая — 250 мл Растительное масло — 50 мл СПОСОБ ПРИГОТОВЛЕНИЯ Яйца разбиваем в миску и взбиваем венчиком до однородности. Добавляем стакан молока и сахар. Солим. Добавляем муку и стакан теплой воды. Затем добавляем подсолнечное масло. Все хорошо перемешиваем. Выпекаем на сковородке с тонкими стенками и тонким дном. Растительное масло следует наносить тонким слоем кисточкой. Тесто наливаем на сковороду от центра, а после, изменяя положение сковородки, равномерно распределяйте по всей поверхности.

Уважно перечитавши його десять разів, я скористалась порадою моєї цьоці Нелі, яка сказала геніальну і просту фразу (після моєї історії з сирниками): «Перед готуванням, приготуй всі інгредієнти!». Я так і зробила. Інгредієнти стоять і на мене дивляться, поки я вже всоте перечитую рецепт. Яйця полетіли в миску. Склянка молока… Хм. А яка склянка? Велика, маленька чи середня? Хай буде середня. Цукор, борошно, олія, вода. Все в миску. Все точно згідно рецепту! І що ви думаєте? Все у мене вийшло? А дулі дві! Тісто пішло грудочками.

З сумом і сльозами на очах дивлюсь у миску. Але нічого не зробиш. Пробую вилити ті грудочки на сковорідку. Про те, що можна було скористатись черпаком, я здогадалась тільки що, пишучи цей пост. Виливаю тісто просто з миски і з жахом чекаю… «Первый блин комом». А от і ні! Хоч воно і з грудочками, але тут явно проступають обриси налисника! Йой! Воно не тільки їстівне, а навіть смачне!

 Дзвоню до МЧ поділитися своєю радістю. А далі йде все, як по маслу. 

Налисники звісно не ідеально круглі, та й краї покоцані, але головне одне: «Їх можна їсти!». Будуть з мене люди. Років так через десять певно торт буду пекти.
 А ось і вони, мої маленькі.

P.S. Приймаю замовлення на наступну страву (рецепт обов`язковий)))))))  

Тут можна прочитати про інші веселі пригоди Люби на кухні