Як Люба і Андрій готувались до Пасхи

Гарний цього року видався Великдень. Голубе небо, яскраве та тепле сонечко, співучі пташки. Одним словом - весна. Але кожен сприймає це свято по-своєму. Для когось - це Воскресіння Господнє. А для когось - просто можливість гарно попити та поїсти. В Одесі, наприклад, (як розповіла мені коліжанка) кошики святять в неділю вранці. І в той кошик, разом з паскою та ковбаскою, люди умудряються ще запхати пляшку горілки. Ну або Jack Daniel's. Це вже в кого який бюджет... Горілка, Карл! В пасхальному кошику?! І одразу ж після служби, народ розсідається по лавках біля церкви і починає святкування-бухання... No comments. 

Наш кошичок

Ми з МЧ (мій чоловік) склали кошик, як всі нормальні люди. Яйця не фарбували, але купили наклейки. А з паскою взагалі вийшла дуже сумна історія. В п'ятницю вранці я ризикнула своїм життя та здоров'ям і пішла на центральний ринок. Вся обтовчена і обскубана скаженими людиськами, я нарешті знайшла паски. Вибрала таку гарненьку з квіточкою посередині. І хоча я ревно її охороняла та берегла, величезний навіжений  натовп знищив бідну квіточку. З ринку я і паска вилізли обскубані обоє.
І поки паска чекає свого часу, ми з МЧ беремось до готування. Мене частково обминула всенародна епідемія "наготуй на свята так, щоб потім половину викинути", але... 

Легендарний торт. Читати нижче

Отож, спочатку я берусь до торта. Торт, звісно, не печений, з желатином. До печеного мені ще як до неба рачки. Перший крок - потовкти печенько на крихту. Блендера нема, але є МЧ і деревяний товкачик! Поки МЧ старанно товче печеня, мені треба зварити крем чи шо воно там таке. До молока додаю цукор, какао і набухлий желатин. То всьо потрібно тримати на вогні і слідкувати щоб не закипіло, бо тоді желатину будуть капці. Не знаю, шо то таке вийшло, але какао пішло грудочками. Тепер до тих грудочок даю сметану. До грудочок з какао додались ще й грудочки з сметани. Чи то я така дурна, чи то та сметана несвіжа, але маса має шось не надто привабливий вигляд. Плачу і кличу МЧ, щоб мене втішав. Разом з МЧ куштуємо ту дивну речовину. Хм... Дивна речовина навіть дуже добра. Тепер до печива доливаю розтоплене вершкове масло, гарно втрамбовую, кладу банани і заливаю дивною речовиною. Банани сплили, як поплавок.  Та й дивної речовини замало. Треба готувати ще. Спроба номер два пройшла дещо успішніше. Заливаю спробою номер два торт. Ситуація не покращилась. Банани далі плавають як айсберги в океані. Ну що ж. Будемо їсти, то що приготували. Але до свекрухи на пробу торт не поїде... Торт їде в холодильник. Коли він застиг, я полила той мій витвір мистецтва топленим шоколадом і посипала кокосовою стружкою. Тепер він має хоч вигляд привабливий... 

Торт+ціпка

Наступний крок - салат номер один. Якась москалиця на youtube дуже його розхвалювала. Але я сильно сумнівалась в одному інгредієнті - сирій картоплі. Ну майже сирій... Варти її треба декілька хвилин в окропі. Що ж... Ризикнем... Крім бараболі, в салат входять смажена морква, цибуля і ковбаса. Москалиця обіцяла, що страву готувати хвилин 10. Мені ж пішла ціла година. МЧ чемно шинкує моркву і цибулю, а я чаклую над картоплею... Картоплю треба було кинути в окріп, я ж, лось без пам'яті, кинула в холодну воду. І якого грома я вибрала салат, де треба шось варити? Шо олів'є не можна було зробити? Але вже пізно. Витягую ту бараболю і замішую до купки. Хм. Навіть таке нічо. Картопля не відчувається, взагалі не понятно з чого той салат зроблений. Шедевр перекочовує в холодильник і чекає завтра. 

Салат ще не знає про свою подальшу долю

Забігаючи наперед скажу, що завтра салат перекочує вже в сміття, бо картопля пустила крохмаль і дала дику гіркоту. Пишу гнівний коментар москалиці на youtube. Най її качка копне. 
Салат номер два - "А ля Цезар". Тут треба зварити шампіньйони, куряче філе, ще й сухарики зробити з часником. Найлегший інгредієнт - порізана пекінська капуста. Тому ютубу вірити не можна! Там шампіньйони варили десять хвилин, я ж варила годину. А перша порція сухариків взагалі стала чорна і навіть горобці її не захотіли їсти. Псіхую і регулярно ходжу обнімати кота. 

Кіт

Тим часом МЧ проводить часниковий експеримент над сухариками. Злий кіт тікає на шафу, а я, плачучи, повертаюсь на кухню.

Кіт на шафі

Салат номер два займає своє почесне місце в холодильнику. Готування салату номер три пройшло успішно, без панічних атак і граду сліз. Ми з МЧ швиденько прибираємо і починаємо готувати кошик. Я навіть купила декоративне курчатко, але воно, на жаль, вже не влізло. Ми накриваємо пасхальний кошик рушничком... 

Дата: 7 квітня 2018

P. S. Залишайте лайки та коментарі. А прочитати про інші мої кулінарні подвиги можна тут.