Спадок родини Демкур. Етно-галерея.

Родина Тараса та Ірини Демкур збирали колекцію автентичного українського одягу близько 20 років. Дещо з цих речей передалося їм у спадок, інше було придбане в колекціонерів. Все це зберігалося вдома у сім'ї, аж поки не виникла ідея відкрити етно-галерею. У колекції близько 300 прадавніх вишиваних сорочок, 80 обрядових рушників, колекція старовинних ікон та ужиткових речей. 

Про цю галерею я випадково вичитала десь у новинах Тернополя і вже давно збиралася туди завітати. І в один прекрасний день я, МЧ (мій чоловік) та Ксюха, завдяки мені, туди забрели. Вхід коштує - 20 грн. з людини. Можна фотографуватися. Етно-галерея являє собою дві невеликих кімнати. З першого погляду ніби й нічого цікавого - звичайні вишиті сорочки. Але коли починаєш заглиблюватись в їх історію - йти не хочеться. 

В галереї було пусто. Симпатична жіночка провела невелику екскурсію і розповіла нам практично про кожен предмет виставки.

Ця стародавня ікона датована XVIII століттям.

Зверху висять рушники. Як нам пояснювала екскурсовод, шлюбні рушники чорною ниткою не вишивались. Чорна нитка використовувалася для рушників якими вкривалися ікони чи для рушників іншого призначення. Як говорили наші предки: "Боги не повинні бути голі".

За легендою у 16-17 столітті в кількох селах Борщівського району Тернопільської області, татари вбили усіх чоловіків. Відтоді жінки заприсяглися, що протягом семи поколінь будуть вишивати сорочки лише чорними нитками. 
Таку легенду почула від старожилів відома колекціонерка борщівських сорочок Віра Матковська. В етно-галереї також можна побачити велику кількість борщівських сорочок. На декількох із них вишитий сакральний символ - Сварга - знак руху за сонцем. Це дуже сильний оберіг. 

Усі символи та знаки на вишитій сорочці мали своє значення та несли в собі захист від усього злого. Вишита сорочка - це дуже сильний оберіг.

А це стародавня скриня, такого собі роду сучасна шафа. На неї також наносили захисні символи та обереги, а на віку скрині мати писала літопис родини та вела життєпис сім'ї: дати народження, сватання, весілля, коли і скільки було зібрано урожаю та інше. 

А це унікальна чоловіча сорочка 100-літньої давності з вишитим тризубом. Уявіть собі, як вона повинна була переховуватися у часи радянської влади.

Національний стрій Покуття та Буковини.

Взуття гуцулів.

А це картина художника Олега Шупляка "Берегиня".

Тернопільщина, Львівщина та Франківщина для оздоби сорочок використовували переважно геометричні узори. Оздоблення квітами пішло зі Сходу України. 

Щоб купити доньці справжні коралі, батьку потрібно було продати вола.

В галереї також можна побачити багато старовинних фото. 

А це головні убори молодят з Борщівського району. Вони вже сучасні (зроблені в Китаї!). Старовинних, на жаль, не збереглося.

Портрет імператора Франца-Йосифа, вишитий гладдю галицькими жінками. Зроблений він був у подарунок імператору, але по якійсь причині вручити його йому так і не вдалося. 

І ще одна скриня з домашній скарбом.

А це вже стрій Тернопільщини.

Декілька ужиткових речей. Ось тією довбешкою жінки прали білизну на річці.

А цей жук використовувався для знімання взуття. 

Усім відомий рогач для того, щоб класти глечики зі стравою у піч.

Іграшки для дітей робилися також своїми руками. З дерева, з тканини, з інших матеріалів. 

В етно-галереї зібрані дійсно унікальні речі української культури та побуту. Кожен українець повинен знати своє коріння. 

Дата:                  5 березня 2017 року