Магічний фонтан Монжуіка. Прощаємось з Барселоною.

Барселона - це перлина Старої Європи. Побувавши тут - хочеться повернутись сюди ще раз і ще раз. Звісно, що за тих декілька днів, ми не встигли оглянути все, що хотіли. Ми не побували у Парку Гуель, не побачили будинок Гауді та не відвідали Океанаріум. Але я впевнена, що все це я ще побачу на власні очі. Барселона мене дочекається. Зате, ми цілими днями валялись на пляжі, їли морожені свіжі фрукти і всяку смакоту та ходили на шопінг.

 

 З того місця, де ми загоряли, можна було побачити відомий готель-вітрило. Завдяки елегантній архітектурі, готель швидко став новим символом Барселони. Готель відкрився всього лише декілька років тому - у 2009 р.

Опісля відпочинку на морі, наш шлях веде у супермаркет, де ми купуємо свіжі фрукти та сік. Які, до речі, коштують тут копійки. Сідаємо на лавку і під пальмою топчемо персики. В таку страшну спеку, крадених канапок з ковбасою явно не хочеться. Напхавшись фруктами, йдемо на головну вулицю Рамблу, де нам потрібно знайти магазин для танцівників фламенко. І ми його знаходимо!

 Тут моя сестра купує собі туфлі для фламенко. Завдяки моїй калічній англійській мові, ми навіть вторгували невеличку знижку і гребінчик для зачіски. Задоволені покупкою виходимо далі на прогулянку. А дивитись є на що.

А далі - шопінг, шопінг, шопінг. Втомлені, вже навіть не хочемо фотографуватись. Сидимо на лавочці, тішимось покупками і гіпнотизуємо яхти. Чудовий день у чудовому місті.

Наступний день у нас вільний. Після сніданку (про який я розповім дещо конкретніше), нас везуть у місто та кидають напризволяще. Мастіть собі голову. Хто йде по магазинах, хто на пляж, хто оглядати місто. 

А тепер про сніданок. Так як група велика, о. Олександр розділив нас на три частини, кожна з яких йшла снідати у різний час. Я попала у групу номер три. І мала цілу дулю з маком. Адже після українців, як після нашестя сарани. Залишилось "три корочки хлеба". Народ виносив їжу з готелю пакетами Boss. Який сором! Адже в готелі були і інші постояльці, які дивились на це позорисько круглими очима. В результаті о. Олександр стояв на дверях - контролював винос їжі. Крім того, українці вихлебтали весь безкоштовний сік у холі! А його було чимало. І це в першу ж ніч! На наступні три дні нашого перебування, працівники готелю залишили лише воду. Тому, що не кажіть, а українцям до європейців, як до неба рачки.
А тепер про хороше. Про відомий співучий фонтан!

Магічний фонтан Монжуіка (исп. Fuente mágica de Montjuic, кат. Font màgica de Montjuïc) був побудований у 1929 році до Всесвітньої виставки. Він має форму еліпса. А спроектував його місцевий інженер Карлос Буігас.
 До 1992 році фонтан розважав публіку лише підсвіткою, але до Олімпіади-1992, вирішено було додати музичний супровід. Цей грандіозний проект був завершений всього лиш за рік. Також фонтан називають Вікі Крістіна.

  
І ось бамкнула 21.00. Люди починали займати місця ще за годину до початку шоу. Shows Time! 

Звісно, що видовище неймовірне!

Час підпирає і помаленьку треба чимчикувати до автобуса. Але хіба звідси можна так просто піти?

Ми покидаємо Барселону, це чудове місто з неймовірною атмосферою та приголомшливою архітектурою. Провівши тут ці чотири дні я розумію, що обов'язково сюди повернусь. Тому що пізнавати Барселону можна все життя. А поки що, попереду остання зупинка нашого паломництва - Венеція!

Дата: 16.07-30.07. 2012

Тут читаємо продовження розповіді про неймовірне паломництво "Ченстохова-Люрд-Монсеррат".