Прогулянка перлиною Болгарії. Частина друга.
Продовжуємо екскурсію містом. Вулиці Старого Несебру спроектовані таким чином, що куди б ти не пішов - все одно вийдеш до моря. Заблукати неможливо. І обов'язково наткнешся на що старовинне. Як от ми. Пройшовши ряд сувенірних магазинів...
... ми виходимо до Базиліки Богородиці Елеуси. Побудована у VI столітті. Згадується у середньовічних літописах XIV ст.. В ту пору вона була частиною монастирського комплексу. Відкрита в результаті археологічних розкопок у 1920 році. За архітектурою являє собою трікорбонатну, тріапсидну базиліку з притвором і атріумом. У притворі виявлені гробниці. Північна частина центральної частини монастирського комплексу зараз знаходяться в морі. Розміри базиліки: довжина 28 метрів, ширина 18 метрів. Зараз церква проходить етап реставрації. Збоку біля базиліки стоїть вежа - частина фортифікаційних споруд.
Волочим ноги назад у місто... Помаленько гребем в сторону автобусної зупинки. Але зі старого міста не так легко вибратись... Адже по дорозі зустрічаєш купу всякого цікавого. Як от Церква Святих Архангелів Михаїла та Гавриїла, XIII століття. Розміри церкви становлять: довжина 14 метрів, ширина 5,2 метра. Церква була побудована з широким куполом, західна вежа була прямокутною та височіла над бабинцем. Кам'яні сходи, яка ведуть до неї, криються в західній стіні церкви. У храм входять через троє дверей - одні в північній стороні будівлі і двоє в притворі у південній частині. Фасад декорований склепінчастими нішами з каменю і цегли.
Поруч - Церква Святої Параскеви, XIII століття.
Початкове покриття (дах) церкви не зберігся, але можна припустити, що церква була з куполом. Зараз церкву покрили двосхилим дахом. Розміри церкви орієнтовно 15 на 5 метрів. Орнамент природно вписаний в архітектуру церкви. Над притвором імовірно була вежа. Фасад церкви прикрашають гарні червоно-білі цегляні та кам'яні арки. Стіни сліпі. Нижня архітектура церкви дуже схожа на церкву Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла. Служба в церкві проходила аж до кінця XIX століття.
Ідемо далі.. по дорозі зустрічаємо Церкву Святої Софії (стара Митрополитська), V-VI століття. Але ми такі замучені та голодні, що проходимо повз. Декілька кроків і ми бачимо джерело. Це найстаріше джерело води у місті. І досі діюче. Можна попити водичку, збоку є ківш. Але ми не ризикнули, просто помили руки.
Я хочу їсти!!! Як той пес. Непритомнію, ледве тягну ноги і всім своїм виглядом показую МЧ, що мене треба нагодувати. МЧ купляє мені шаурму. Вона тут, до речі, дуже смачна. Я ковтаю її одним махом і залишаю МЧ маленький кусочок. І поки він його їсть - я дивлюсь на той кусочок голодними та злими очима.
І от ми виходимо на головну вулицю міста. Тут безліч кафе, магазинів з сувенірами, брендовим одягом, взуттям. Ціни досить помірні навіть по новому курсу.
А це Церква Святого Іоанна Хрестителя, X ст. Православна. В досить хорошому стані. При її будівництві використовувався річковий і блоковий камінь. Кам'яні колони у вигляді хреста тримають круглу основу, яка закінчується напівсферичним куполом. Загальна довжина прямокутної церкви - 12 метрів, ширина - 10 метрів. Всередині церква розписана. До наших днів збереглися портрет XIV ст. виконаний на південній стіні, а також сцена з образом Святої Марини XVII ст., виконана на південно-західній колоні. У наш час церква використовується, як художня галерея. Відноситься до Слівенської єпархії, яка періодично проводить там реставраційні роботи. Ікона з цієї церкви "Святе Благовіщення, XVI ст." знаходиться у міській художній галереї міста Пловдив.
Знову виходимо на центральну вулицю і прямуємо до Археологічного музею (відкритий у 1994 році). При його вході бачимо ось таку карту міста, на якій вказано всі визначні пам'ятки міста.
Музей платний. І вхід до кожної експозиції оплачувати потрібно окремо. Тому ми гордо повертаємось до музею задом.
Перш ніж іти на зупинку, проходимо ще декілька метрів до символу Старого Несебру - вітряка. Вітряк розташована на перешийку, що з'єднує нове місто зі старим. По обидві сторони від проїжджої частини, вздовж моря, тягнуться пішохідні алеї. З перешийка відкривається чудовий вид.
Вітряк споруджений в архітектурному стилі будинків Старого Несебру, для якого характерне будівництво споруд на кам'яній основі. Так склалося історично, адже місто розташоване в безпосередній близькості від моря. Коли починаються осінні шторми, хвилі накривають нижні поверхи будівель, розташованих на острівній частині. Як і всі будинки міста, вітряк стоїть на кам'яному фундаменті, над яким височіє масивний дерев'яний корпус, потемнілий від часу. Колись він служив для обробки зерна і помелу борошна, а зараз є невід'ємною частиною історичної архітектурної спадщини Старого Несебру.
Біля млина бачимо міні-вагончики, які курсують від Старого Несебра до Сонячного берега.
Хоча ми вже дуже стомлені та голодні, все ж знаходимо в собі сили пройти декілька кроків до стоянки яхт та кораблів... Зиримо і мріємо стирити яхту...
Ось тепер все... Йдемо на зупинку... Але ми ще повернемось!
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ у Болгарії.
... ми виходимо до Базиліки Богородиці Елеуси. Побудована у VI столітті. Згадується у середньовічних літописах XIV ст.. В ту пору вона була частиною монастирського комплексу. Відкрита в результаті археологічних розкопок у 1920 році. За архітектурою являє собою трікорбонатну, тріапсидну базиліку з притвором і атріумом. У притворі виявлені гробниці. Північна частина центральної частини монастирського комплексу зараз знаходяться в морі. Розміри базиліки: довжина 28 метрів, ширина 18 метрів. Зараз церква проходить етап реставрації. Збоку біля базиліки стоїть вежа - частина фортифікаційних споруд.
Волочим ноги назад у місто... Помаленько гребем в сторону автобусної зупинки. Але зі старого міста не так легко вибратись... Адже по дорозі зустрічаєш купу всякого цікавого. Як от Церква Святих Архангелів Михаїла та Гавриїла, XIII століття. Розміри церкви становлять: довжина 14 метрів, ширина 5,2 метра. Церква була побудована з широким куполом, західна вежа була прямокутною та височіла над бабинцем. Кам'яні сходи, яка ведуть до неї, криються в західній стіні церкви. У храм входять через троє дверей - одні в північній стороні будівлі і двоє в притворі у південній частині. Фасад декорований склепінчастими нішами з каменю і цегли.
Поруч - Церква Святої Параскеви, XIII століття.
Початкове покриття (дах) церкви не зберігся, але можна припустити, що церква була з куполом. Зараз церкву покрили двосхилим дахом. Розміри церкви орієнтовно 15 на 5 метрів. Орнамент природно вписаний в архітектуру церкви. Над притвором імовірно була вежа. Фасад церкви прикрашають гарні червоно-білі цегляні та кам'яні арки. Стіни сліпі. Нижня архітектура церкви дуже схожа на церкву Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла. Служба в церкві проходила аж до кінця XIX століття.
Ідемо далі.. по дорозі зустрічаємо Церкву Святої Софії (стара Митрополитська), V-VI століття. Але ми такі замучені та голодні, що проходимо повз. Декілька кроків і ми бачимо джерело. Це найстаріше джерело води у місті. І досі діюче. Можна попити водичку, збоку є ківш. Але ми не ризикнули, просто помили руки.
Я хочу їсти!!! Як той пес. Непритомнію, ледве тягну ноги і всім своїм виглядом показую МЧ, що мене треба нагодувати. МЧ купляє мені шаурму. Вона тут, до речі, дуже смачна. Я ковтаю її одним махом і залишаю МЧ маленький кусочок. І поки він його їсть - я дивлюсь на той кусочок голодними та злими очима.
І от ми виходимо на головну вулицю міста. Тут безліч кафе, магазинів з сувенірами, брендовим одягом, взуттям. Ціни досить помірні навіть по новому курсу.
А це Церква Святого Іоанна Хрестителя, X ст. Православна. В досить хорошому стані. При її будівництві використовувався річковий і блоковий камінь. Кам'яні колони у вигляді хреста тримають круглу основу, яка закінчується напівсферичним куполом. Загальна довжина прямокутної церкви - 12 метрів, ширина - 10 метрів. Всередині церква розписана. До наших днів збереглися портрет XIV ст. виконаний на південній стіні, а також сцена з образом Святої Марини XVII ст., виконана на південно-західній колоні. У наш час церква використовується, як художня галерея. Відноситься до Слівенської єпархії, яка періодично проводить там реставраційні роботи. Ікона з цієї церкви "Святе Благовіщення, XVI ст." знаходиться у міській художній галереї міста Пловдив.
Знову виходимо на центральну вулицю і прямуємо до Археологічного музею (відкритий у 1994 році). При його вході бачимо ось таку карту міста, на якій вказано всі визначні пам'ятки міста.
Музей платний. І вхід до кожної експозиції оплачувати потрібно окремо. Тому ми гордо повертаємось до музею задом.
Перш ніж іти на зупинку, проходимо ще декілька метрів до символу Старого Несебру - вітряка. Вітряк розташована на перешийку, що з'єднує нове місто зі старим. По обидві сторони від проїжджої частини, вздовж моря, тягнуться пішохідні алеї. З перешийка відкривається чудовий вид.
Вітряк споруджений в архітектурному стилі будинків Старого Несебру, для якого характерне будівництво споруд на кам'яній основі. Так склалося історично, адже місто розташоване в безпосередній близькості від моря. Коли починаються осінні шторми, хвилі накривають нижні поверхи будівель, розташованих на острівній частині. Як і всі будинки міста, вітряк стоїть на кам'яному фундаменті, над яким височіє масивний дерев'яний корпус, потемнілий від часу. Колись він служив для обробки зерна і помелу борошна, а зараз є невід'ємною частиною історичної архітектурної спадщини Старого Несебру.
Біля млина бачимо міні-вагончики, які курсують від Старого Несебра до Сонячного берега.
Хоча ми вже дуже стомлені та голодні, все ж знаходимо в собі сили пройти декілька кроків до стоянки яхт та кораблів... Зиримо і мріємо стирити яхту...
Ось тепер все... Йдемо на зупинку... Але ми ще повернемось!
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ у Болгарії.
Коментарі
Дописати коментар