Несебр. Частина перша. Гуляємо Старим містом.
Так як моя довбана алергія не давала мені змоги у повній мірі насолоджуватись сонячними променями, ми з МЧ вирушаємо у Старий Несебр. Автобуси ходять кожні 5 хвилин. Від Сонячного берегу їхати хвилин 20, виходимо на кінцевій зупинці. Як сказала мені Вікіпедія, Сонячний берег - це і є Несебр. Цей курортний комплекс відноситься до Нового Несебру. А Старий Несебр знаходиться на маленькому півострові.
Місто Несебр (болг. Несебър) - одне з найстаровинніших міст Європи з населенням біля 10 000 чоловік.
Колись тут було фракійське поселення, яке називалось Месембрія і існувало з початку І тис. до н.е. У 510 р. до н.е. воно було перетворене на грецьку колонію. А в 72 р. до н.е. воно було захоплене Римською імперією. Після її розпаду місто увійшло до складу Візантії. У XIII-XIV ст., коли місто вже перебувало у складі Болгарії - у ньому було більш ніж 40 церков. А в період болгарського національного відродження тут були побудовані будиночки, які надають місту архаїчного та романтичного вигляду. У 1983 році район Старого міста був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут до сьогодні активно проходять археологічні розкопки.
І от ми тут. Приїхали.
Перше фото - човник...
І ціла фотосесія біля пам'ятнику морякам.
З античної епохи в Несебрі залишились руїни фортечної стіни, вежі, ворота, рельєфи.
А ось тут проходять археологічні розкопки.
Не знаємо куди йти, тому звертаємо в бокову вуличку...
То я на сходах...
А то болгарська псіна...
УУУ.. Яка краса... Я б тут жила...
Дивуємось з болгарської мови...
Та фотографуємо живих раків... Грінпіс ви де?
Виходимо з вулички і балдіємо від такого чудового краєвиду.
Йдемо ми йдемо невідомо-куди і знову бачимо руїни невідомих споруд...
Ще трохи далі зустрічаємо старі терми (thermae - лазні), побудовані на початку VI століття, за часів правління імператора Юстиніана I Великого (483 - 565). Терми в давнину красиво оформлялися, при їх будівництві широко використовувалися мармур, кольорові декоративні камені, мозаїки, вітражі і метали, в т.ч. благородні. Терми відвідувала в основному місцева знать. Відпочивали, дискутували, вели світські бесіди. Вода поступала в терми через підземну водопровідну систему, що забезпечувала все місто. Йшла вона через західну стіну міста. Система була побудована приблизно в V-VI століттях. Терми працювали до кінця VIII ст. Основна причина чому на початку IX століття терми перестали функціонувати - це руйнування водопроводу в результаті землетрусів та постійних війн. Далі терми перебудовувалися і в основному використовувалися для господарських потреб городян (інформацію взяла з сайту http://www.infobg.ru/nessebr_termy.htm).
Пройшовши трохи далі бачимо велику, діючу церкву - Храм Святої Богородиці. Там же розташований церковний музей. Будівля церкви найбільша і найновіша серед усіх церков Старого Несебра, будівництво завершено в 1883 році і в тому ж році вона була освячена. Основна визначна пам'ятка церкви - ікона Пресвятої Богородиці Одигітрії. Ікона написана в XIII столітті і є заступницею міста Несебр. А ще городяни називають ікону "Чорною" чи то через те що вона з плином століть потемніла чи через те, що написана в темних тонах, а може тому, що її часто виносили на поле битви. До речі ікону і зараз виносять на хресний хід 15 серпня в свято Успіння Пресвятої Богородиці та дня міста Несебр.
Звісно, що від сувенірних магазинів нікуди не дінемось. Вони тут на кожному кроці. Навіть є невеликий арт-ринок. Тут і сувеніри, і трояндова косметика, і варення з троянд. І ще всяка всячина.
Гуляємо далі. Вулички вузенькі і можуть тебе вивести у різноманітні цікаві місця. Виходимо з міста на набережну.
Але яким чином ми потрапили сюди - уявлення не маю.
Спускаємось на пірс. Спека неймовірна. Як хотілося залізти у воду! Але ж ми два псіхи не додумались взяти купальних костюмів. І нам залишалось лише дивитись на море.
Каменюки! І мені звісно ж треба туди вилізти!
Піднімаємось назад у місто. ААА. Український прапор! Радості повні штани.
Краєвиди тут неймовірні...
Нарешті вилізли наверх. Повертаємось у місто. Сувенірні магазинчики притягуються погляд і закликають тебе купити якусь зовсім непотрібну річ. Але ми мужньо тримаємось. Хоча і продаємо витрішки.
Поки МЧ вибирав собі півгодини ножа, я стояла збоку і кумарилась. Але тут якийсь болгарин підійшов до мене, вказав на стрічечку, сказав: "Україна" і підняв великий палець. Я розцвіла і відповіла: "Слава Україні". Болгарин полибився і відійшов.
Екскурсія продовжується. Така от болгарка стоїть біля бару. Біля неї в клітці сидить живий кролик. Саме на неї було орієнтування, в якій ми вуличці були, а в якій - ні.
Псіна спить під лавкою.
Змучились. Купили воду, знайшли лавку і сидимо. Але треба йти далі. А от куди ми потрапили потім - про це у наступному пості.
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ у Болгарії.
Колись тут було фракійське поселення, яке називалось Месембрія і існувало з початку І тис. до н.е. У 510 р. до н.е. воно було перетворене на грецьку колонію. А в 72 р. до н.е. воно було захоплене Римською імперією. Після її розпаду місто увійшло до складу Візантії. У XIII-XIV ст., коли місто вже перебувало у складі Болгарії - у ньому було більш ніж 40 церков. А в період болгарського національного відродження тут були побудовані будиночки, які надають місту архаїчного та романтичного вигляду. У 1983 році район Старого міста був включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут до сьогодні активно проходять археологічні розкопки.
І от ми тут. Приїхали.
Перше фото - човник...
І ціла фотосесія біля пам'ятнику морякам.
З античної епохи в Несебрі залишились руїни фортечної стіни, вежі, ворота, рельєфи.
А ось тут проходять археологічні розкопки.
Не знаємо куди йти, тому звертаємо в бокову вуличку...
То я на сходах...
А то болгарська псіна...
УУУ.. Яка краса... Я б тут жила...
Дивуємось з болгарської мови...
Та фотографуємо живих раків... Грінпіс ви де?
Виходимо з вулички і балдіємо від такого чудового краєвиду.
Йдемо ми йдемо невідомо-куди і знову бачимо руїни невідомих споруд...
Ще трохи далі зустрічаємо старі терми (thermae - лазні), побудовані на початку VI століття, за часів правління імператора Юстиніана I Великого (483 - 565). Терми в давнину красиво оформлялися, при їх будівництві широко використовувалися мармур, кольорові декоративні камені, мозаїки, вітражі і метали, в т.ч. благородні. Терми відвідувала в основному місцева знать. Відпочивали, дискутували, вели світські бесіди. Вода поступала в терми через підземну водопровідну систему, що забезпечувала все місто. Йшла вона через західну стіну міста. Система була побудована приблизно в V-VI століттях. Терми працювали до кінця VIII ст. Основна причина чому на початку IX століття терми перестали функціонувати - це руйнування водопроводу в результаті землетрусів та постійних війн. Далі терми перебудовувалися і в основному використовувалися для господарських потреб городян (інформацію взяла з сайту http://www.infobg.ru/nessebr_termy.htm).
Пройшовши трохи далі бачимо велику, діючу церкву - Храм Святої Богородиці. Там же розташований церковний музей. Будівля церкви найбільша і найновіша серед усіх церков Старого Несебра, будівництво завершено в 1883 році і в тому ж році вона була освячена. Основна визначна пам'ятка церкви - ікона Пресвятої Богородиці Одигітрії. Ікона написана в XIII столітті і є заступницею міста Несебр. А ще городяни називають ікону "Чорною" чи то через те що вона з плином століть потемніла чи через те, що написана в темних тонах, а може тому, що її часто виносили на поле битви. До речі ікону і зараз виносять на хресний хід 15 серпня в свято Успіння Пресвятої Богородиці та дня міста Несебр.
Звісно, що від сувенірних магазинів нікуди не дінемось. Вони тут на кожному кроці. Навіть є невеликий арт-ринок. Тут і сувеніри, і трояндова косметика, і варення з троянд. І ще всяка всячина.
Гуляємо далі. Вулички вузенькі і можуть тебе вивести у різноманітні цікаві місця. Виходимо з міста на набережну.
Але яким чином ми потрапили сюди - уявлення не маю.
Спускаємось на пірс. Спека неймовірна. Як хотілося залізти у воду! Але ж ми два псіхи не додумались взяти купальних костюмів. І нам залишалось лише дивитись на море.
Каменюки! І мені звісно ж треба туди вилізти!
Піднімаємось назад у місто. ААА. Український прапор! Радості повні штани.
Краєвиди тут неймовірні...
Нарешті вилізли наверх. Повертаємось у місто. Сувенірні магазинчики притягуються погляд і закликають тебе купити якусь зовсім непотрібну річ. Але ми мужньо тримаємось. Хоча і продаємо витрішки.
Поки МЧ вибирав собі півгодини ножа, я стояла збоку і кумарилась. Але тут якийсь болгарин підійшов до мене, вказав на стрічечку, сказав: "Україна" і підняв великий палець. Я розцвіла і відповіла: "Слава Україні". Болгарин полибився і відійшов.
Екскурсія продовжується. Така от болгарка стоїть біля бару. Біля неї в клітці сидить живий кролик. Саме на неї було орієнтування, в якій ми вуличці були, а в якій - ні.
Псіна спить під лавкою.
Змучились. Купили воду, знайшли лавку і сидимо. Але треба йти далі. А от куди ми потрапили потім - про це у наступному пості.
Тут читаємо про інші пригоди Люби та МЧ у Болгарії.
Коментарі
Дописати коментар